Геногеографія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Геногеографія

Геногеографія , напрям досліджень в пограничній між генетикою і біогеографією області, сформульоване А. С. Серебровським в 1928—29. Основне завдання Р. — встановлення географічного поширення і, по можливості, частот аллелей, що визначають основні ознаки і властивості в межах всього або частини ареалу того, що вивчається вигляду організмів. Р. вивчає також причини поширення аллелей. Проведення геногеографічних робіт можливе лише в тих видів, в яких в експериментально-генетичних дослідженнях встановлений зв'язок між ознаками, що вивчаються, і генами. Ширше за можливість т.з. феногеографії, що вивчає географічне поширення елементарних ознак в межах ареалу вигляду. Р. (і феногеографія) має велике теоретичне значення в дослідженнях по систематиці і еволюції видів. Практичне і прикладне значення Р. має у встановленні генофондів домашніх тварин і культурних рослин як одній з основ порідного сортового районування і селекції, а також в генетиці людини і, особливо, медичній генетиці.

  Літ.: Серебровський А. С. Геногеографія і генофонд сільськогосподарських тварин СРСР, «Наукове слово» 1928 № 9; його ж. Проблеми і метод геногеографії, в кн.: Праці Всесоюзного з'їзду по генетиці, селекції, насінництву і племінному тваринництву, т. 2, Л., 1930.

  Н. Ст Тімофєєв-Ресовський.