Гельцер Катерина Василівна [2(14) .11.1876, Москва, — 12.12.1962, там же], радянська артистка балету. У 1925 першою з артисток балету удостоєна звання народної артистки РРФСР. Дочка відомого танцівника Ст Ф. Гельцера. У 1894, закінчивши Московську балетну школу, була прийнята в трупу Великого театру. У 1896—98 артистка Маріїнського театру (Петербург). Великий вплив на творчість танцівниці зробив балетмейстер М. І. Петіпа, в постановках якого вона виступала в провідних партіях. У 1898—35 працювала у Великому театрі, була основним виконавцем в балетах А. А. Гористого. Р. — видатна представниця російської школи класичного танцю. У її виконання з'єднувалися бездоганна техніка, музичність, танцювальна виразність і глибоке проникнення у внутрішнє життя сценічного образу. Краща партія, створена Р. в дореволюційний час, — Саламбо («Саламбо» Арендса, 1910), що стверджувала в балеті реалістичне мистецтво, психологічну правду. З 1910 гастролювала за кордоном (виступала в антрепризі С. П. Дягильова). У 1927, в балеті «Червоний мак» Гліера — першому радянському балеті, присвяченому сучасній тематиці, — артистка створила образ китайської танцівниці Тао Хоа. У цій партії принципи класичного балету знайшли своє вираження в образі нового соціального героя. У 30-і рр. гастролювала по Радянському Союзу, виступала в заводських клубах, у віддалених куточках країни. У 1942—44 відбулися останні виступи Г. Среді партій: Ліза («Марна обережність» Гертеля), Медора («Корсар» Пуні і Адана), Одетта-Оділлія («Лебедине озеро» Чайковського). Р. вела консультативно-педагогічну роботу. Державна премія СРСР (1943). Нагороджена орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: Московський Великий театр.(театральний) 1825—1925, М. [1925]; Мартинова О., Катерина Гельцер, М., 1965.
