Гельфрейх Володимир Георгійович [12(24) .3.1885, Петербург, — 7.8.1967, Москва], радянський архітектор, Герою Соціалістичного Труда (1965). Вчився в петербурзькій АХ(Академія витівок) (1906—14) в Л. Н. Бенуа . Будучи студентом, почав працювати с В. А. Щуко, а з 1918 до 1939 вони виступають як співавтори ряду суспільних споруд в Ленінграді (пропілєї в Смільного, 1923—25), Москві (нова будівля Бібліотеки СРСР ним. В. І. Леніна, 1928—40), Ростові-на-Доні (Драматичний театр ним. А. М. Горького, 1930—35). З 1935 Р. активно бере участь в реконструкції столиці — будівництві мостів (Великий Кам'яний, 1936—38, із Ст А. Щуко, М. А. Мінкусом), ВСХВ(Всесоюзна сільськогосподарська виставка) (1939), метрополітену (наземний вестибюль станції «Новокузнецьк» 1943—44, з І. Е. Рожіним; станція «Електрозаводська», 1944, — Державна премія СРСР, 1946), висотних будівель (Міністерство закордонних справ на Смоленській площі, 1948—52, з М. А. Мінкусом; Державна премія СРСР, 1949). У 1950—60-х рр. Р. керував створенням ансамблів Смоленської площі і Кутузовського проспекту, будівництвом житлових масивів Кунцево, Філі — Мазілово, Рублевий. Був професором ленінградської АХ(Академія витівок) (1918—35), Московського вищого художньо-промислового училища (1959—67). Нагороджений 2 орденами Леніна, 5 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Пекарева Н., Володимир Георгійович Гельфрейх, «Архітектура СРСР», 1960 № 6, с. 51—54.
