Гвардіні , Гуардіні (Guardini) Романо (17.2.1885, Верона, — 1.10.1968, Мюнхен), релігійний діяч, філософ-ідеаліст, письменник і публіцист. За походженням італієць. З 1910 католицький священик, доктор теології (1915), в 1923—39 професор університету в Бреславле. У 1939 виступив проти нацистського антисемітизму, видавши у Франції під псевдонімом Л. Вальдор книгу «Християнин перед лицем расизму», після чого був відчужений гітлерівським режимом від викладацької і суспільної діяльності. З 1945 професор історії релігії в Тюбінгене, з 1948 — в Мюнхені. Після 1-ої світової війни користувався впливом як вихователь католицької молоді; робота Р. з цією молоддю в організації «Квікборн» («Quickborn» — «Джерело») спонукала його до занять проблемами теорії педагогіки. Філософська ессєїстіка Р., така, що стоїть осторонь як від традиціоналізму консервативного крила неосхоластики, так і від «модерністського» релігійного екзистенціалізму, прагне дати католицьке осмислення досвіду європейської культурної творчості від античної класики до новітнього часу (особливі роботи Р. присвячені Сократу, Данте, І. До. Ф. Гельдерліну, Ф. М. Достоєвському і Р. М. Рільке). У гучній книзі «Кінець нового часу» (1950) Р. поставили ряд проблем соціологічної критики позднебуржуазной культури.
Літ.: Хюбшер А., Мислителі нашого часу, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1962, с. 104—08; Аверінцев С. С., Жак Марітен, неотомізм, католицька теологія мистецтва "Вопросы літератури", 1968 № 10, с. 126—143; Lopez Quintas P. A., Romano Guardini в la dialectica de la viviente, Madrid, 1965; Babolin A., Romano Guardini filosofo dell''alteritá, v. 1—2, Bologna, 1968— 1969.
