Галицький Кузьма Микитович (р. 24.10.1897, Таганрог), радянський воєначальник, генерал армії (1955), Герою Радянського Союза (19. 4. 1945). Член КПРС з 1918. Народився в сім'ї робітника. У 1917 покликаний в армію, був молодшим унтер-офіцером. У серпні 1918 добровільно вступив в Червону Армію, брав участь в Громадянській війні на Україні, Південному і Південно-західному фронтах, командуючи взводом, ротою, батальйоном. Закінчив вищу стрілецько-тактичну школу (1922) і Військову академію ним. Фрунзе (1927). На посаді командира дивізії брав участь в радянсько-фінській війні 1939—40. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 командував дивізією і корпусом, був заступником командувача армією на Західному і Північно-західному фронтах (у червні 1941 — березні 1942), потім з вересня 1942 командував 3-ою ударною і 11-ою гвардійською арміями на Калінінськом, 1-м-код Прибалтійському і 3-м-код Білоруському фронтах. Після війни командував військами Особливого військового округа, з 1946 військами Прікарпатського і Одеського військового округів і групою військ. У 1958—61 командувач військами Закавказького військового округу. З січня 1962 у відставці. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ій мірі, Червоної Зірки і медалями.
