Газова піч, промислова піч для теплової обробки матеріалів і виробів, в якій паливом служить газ.(газета)
За умовами теплообміну розрізняють 3 групи Р. п.: високотемпературні, среднетемпературниє і низькотемпературні. У високотемпературних Р. п. температура газів в робочому просторі понад 1000 °С, теплообмін здійснюється в основному випромінюванням. Приклад високотемпературних Р. і. — вагранки ( мал. 1 ), мартенівські печі і печі для нагріву металу (перед плющенням, куванням, пресуванням і т. д.). У среднетемпературних Р. п. температура в робочому просторі понад 650 °С, теплообмін виробляється випромінюванням і конвекцією. Приклад среднетемпературних Р. п. — т.з. термічні печі ( мал. 2 ), призначені для нагріву виробів в цілях відпустки (600—700 °С), гарт (800—1000 °С) і в деяких випадках — нормалізації (850—1100 °С). У низькотемпературних Р. п. температура в робочому просторі до 650 °С, теплообмін здійснюється в основному конвекцією. До низькотемпературним Р. п. відносяться сушила різного призначення (наприклад, для ливарних форм і стрижнів, для готової продукції після її забарвлення і для деревини, що йде на виготовлення тари). У сушилах ( мал. 3 ) інжекційні газові пальники розташовують зазвичай поза зоною безпосередньої дії на вироби і матеріал. Отримані продукти згорання газу через розподільні пристрої прямують в камеру сушки. Р. п. класифікуються також і по ін. принципам (наприклад, технологічному, конструктивному).
Високі економічні показники роботи Р. п. отримують при організації ступінчастого використання тепла спалюваного газу. Так, наприклад, продукти згорання високотемпературних Р. п. направляють в низькотемпературні печі або застосовують для підігрівання палива, що подається в піч.
Літ.: Міхєєв Ст П., Газове паливо і його спалювання, Л., 1966; Використання газу в промислових печах, Л., 1967.
