Віх, цикута (Cicuta), рід рослин сімейства зонтичних. Багатолітні водні або болотяні трави з дважди- і четиреждиперістимі листям. Квітки дрібні, білі, зібрані в складні парасольки. Плід переважно округлий із злегка стислими з боків напівплодиками (мерікарпіямі). Близько 10 (по ін. даним, до 20) видів, головним чином, в Північній Америці. У СРСР широко поширений евразіатський вигляд — Ст отруйне (С. virosa): стебло порожнисте, висота 50—150 см, листя дважди- або тричіперисті; вертикальне кореневище розділене перегородками на камери; виростає на болотах, по заболочених берегах річок, озер і канав, на сирих лугах і у вільшняках. Одна з найбільш отруйних рослин флори СРСР. Особливо небезпечні кореневища з корінням, що містять отруйну речовину цикутотоксин. Ст частіше восени і весною отруюються домашні тварини (переважно велика рогата худоба, вівці). При отруєнні — слинотеча, занепокоєння здуття передшлунків, часте відділення калу і сечі, судорожне стискування щелеп. Характерні повторні тонічні (з тривалим скороченням м'язів) судоми з падінням тварини; частий пульс, рідке дихання. Смерть настає від задухи. Лікування: терміново танін, вугілля, послаблюючі і сердечні (кофеїн) засоби, при судомах — хлоралгидрат. Див. Отруйні рослини .
