Вісцелярна мускулатура, мускулатура внутрішніх органів у людини, хребетних і безчерепних тварин. До Ст м. відносяться м'язи шкіри і шкірних залоз, стінок кровоносних судин, вивідних проток сечостатевої системи, кишечника, глотки і серця. Ст м. в основному гладка, в серці і глотці — поперечно-смугаста; утворюється з бічних пластинок (деякі м'язи — з ектодерма і дерматома ); іннервіруєтся вісцелярними нервами. У глотці, пронизаній вісцелярними щілинами, у нижчих риб і круглоротих Ст м. утворює загальний сжіматель ( мал. 1 ), який в області щелепної дуги іннервіруєтся трійчастим нервом, під'язикової дуги — лицьовим нервом, першій зябровій щілині — язико-глотковім, а в останніх зябрових дугах — гілками блукаючого нерва. Від загального сжімателя відособляються окремі м'язи, керівники рухами вісцелярних дуг; ці м'язи набувають головного значення у вищих риб, в яких редукується загальний сжіматель у зв'язку з розвитком зябрової кришки. У щелепній дузі до них відносяться м'язи: нижня щелепа, що приводить, піднімає небноквадратний хрящ, міжщелепна. Від задньої частини загального сжімателя у риб відособляється трапецієвидний м'яз, відповідний до плечового поясу плавників. В наземних хребетних з розвитком аутостілії редукується м'яз, що піднімає небноквадратний хрящ (вона збереглася в зміненому вигляді у деяких плазунів і птиць). М'яз, що приводить нижню щелепу, розпадається на жувальний, скроневий і крилоподібний. З м'язів під'язикової дуги виникли м'яз, що опускає нижню щелепу, і підшкірна мускулатура шиї і особи, до якої у людини і мавп відноситься і мімічна мускулатура ( мал. 2 ). З редукцією в наземних хребетних зябрових дуг м'яза їх перетворилися на м'язи під'язикового апарату, глотки і гортані. Трапецієвидний м'яз втратив зв'язок з вісцелярним апаратом і перетворився на м'яз плечового поясу. Ср. Парієнтальна мускулатура .
