Вініпласт, пластична маса на основі полівінілхлориду, що не містить пластифікатора. Окрім полівінілхлориду, до складу Ст входять стабілізатори (що запобігають руйнуванню матеріалу при переробці і експлуатації) і змащуючі речовини (що полегшують переробку). Інколи до складу Ст вводять фарбники (при здобутті кольорових виробів), наповнювачів (для зниження вартості, зміни фізіко-механічніх властивостей) і модифікатори (для поліпшення деяких фізичних властивостей).
Ст отримують змішенням складових частин в змішувачах різного типа. Потім суміш або безпосередньо переробляють у вироби, або заздалегідь отримують з неї напівфабрикати — гранули, пігулки або провальцьовану масу. Методи переробки Ст залежать від вигляду виробу, що виробляється: плівкове Ст отримують каландрує провальцьованої маси; гладкі листи — пресуванням пакетів, зібраних з плівки, на поверхових гідравлічних пресах; дрібні вироби різного профілю — литвом під тиском з гранул на литних машинах, а також пресуванням пігулок або порошкоподібної суміші на вертикальних гідравлічних пресах; труби, профільовані вироби і хвилясті листи — екструзією з гранул на шнекових установках; крупні вироби складної конфігурації — вакуумформованієм з листів на формувальних машинах.
Ст — термопластичний непрозорий матеріал; не горить і не має запаху; добре піддається різним видам механічної обробки на звичайних верстатах. Ст легко зварюється (230—250°С) за допомогою зварювального прутка і добре склеюється всілякими видами клеїв, приготованих на основі полівінілхлориду і перхлорвінілової смоли; зварні і клейові з'єднання, міцність яких складає 80—90% від міцності матеріалу, добре піддаються механічній обробці. Ст можна також приклеювати до металевих, бетонних і дерев'яних поверхонь. Ст — хороший діелектрик в межах 20—80°С; при нагріванні вище 80°С настає різке падіння діелектричних властивостей. Матеріал стійкий до дії кислот, лугів і аліфатичних вуглеводнів; нестійкий до дії ароматичних і хлорованих вуглеводнів. Нижче приведені основні фіз.(фізичний) властивості Ст
Ст використовують як корозійностійкий конструкційний матеріал в хімічній промисловості (для виготовлення ємкостей, трубопроводів, вентиляційних установок, деталей хімічної апаратури, лабораторного устаткування, захисту електропроводів, футерування сталевих, бетонних і дерев'яних апаратів), в системах водопостачання, каналізації, іригації і меліорації (труби, фітінги і т.д.), в будівництві (обробні матеріали, покрівельні листи, двері і т.п.). Ст застосовують також як пакувальний матеріал для побутових товарів (судини контейнери, флакони і т. і.).
Найважливіші фірмові назви В.: бреон; корвік (Великобританія); ігеліт (ГДР); вінідур, декеліт (ФРН); вінібан (Японія). Виробництво Ст вперше було організоване в Германії в 30-х рр. 20 ст
Літ.: Щуцкий С. Ст, Пуркин Ст С., Вініпласт, М. — Л., 1959; Миколаїв А. Ф., Синтетичні полімери і пластичні маси на їх основі, М. — Л., 1967, с. 229; Довідник по пластичних масам, під ред. М. І. Гарбара [і ін.], М., 1967.
