Віно (др.-рус. віно, польськ.(польський) wiano, чеш.(чеський) věno, лат.(латинський) venum — продаж), у феодальному праві деяких держав Європи викупна плата, яку жених вносив батькам (родичам) нареченої (інколи — общині). Сплачувалася як при умиканії, так і при покупці нареченої. Розміри Ст були спочатку (у 9—10 вв.(століття)) вельми значительни. У російських джерелах Ст згадується стосовно 10—11 вв.(століття) (наприклад у «Повести тимчасових років»). З еволюцією родинних стосунків Ст перетворюється на символічний обряд, а самий термін «В.» став розумітися в значенні «придане» (наприклад, в Кормчей книзі, в чеському праві, литовському праві). У польському феодальному праві Ст (wiano) мало два значення: придане (dotalicium) і зобов'язання, що накладається на майно мужа (зазвичай в сумі цього приданого) як спосіб забезпечення майнових інтересів дружини на випадок вдівства. У народів Середньої Азії близький к В. калим .
