Венозний синус
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Венозний синус

Венозний синус (Sinus venosus), 1) у ланцетника, що не має серця, непарна судина, що збирає венозну кров з печінкової вени і кювьерових проток і перехідний в черевну аорту. 2) В нижчих хребетних — круглоротих, риб і земноводних — відділ серця; тонкостінний мішок, службовець резервуаром для венозної крові, яка при скороченні Ст с. переганяється в передсердя; зворотному потоку крові перешкоджають синуатріальниє клапани, розташовані в отворі між Ст с. і передсердям. У Ст с. знаходиться синусний вузол (вузол Ремаку) — центр, в якому виникають первинні імпульси скорочення серця. В плазуючих (за винятком гаттерії) Ст с. втрачає повну самостійність і в тій або іншій мірі входить до складу правого передсердя. У птиць і Ст ссавців с. закладається у ембріонів, а надалі (за винятком безкілевих птиць) повністю входить до складу стінки правого передсердя разом з синусним вузлом; лише в однопрохідних зберігаються сину-атріальниє клапани. 3) В ряду безхребетних тварин те ж, що венозні лакуни . 4) Часто Ст с. називають венозні пазухи .

загрузка...