Вінницька область, у складі Української РСР. Утворена 27 лютого 1932. Площа 26,5 тис. км. 2 . Населення 2132 тис. чіл. (1970). Ділиться на 25 районів, має 9 міст, 27 селищ міського типа. Центр — м. Вінниця.
Природа. Велика частина території області розташована в межах Подільської (висота до 362 м-код ) і Придніпровської (висота до 323 м-код ) возвишенностей. Поверхня Ст о. — хвиляста рівнина, що підвищується на З.-З.(північний захід) і що знижується на Ю. і Ю.-В.(південний схід) Особливо сильно розчленована її південно-західна частина вузькими долинами меридіональних лівих припливів Дністра.
Клімат помірно континентальний. Середня температура найхолоднішого місяця (січня) —5,7°С (Вінниця), найтеплішого (липня) 18,8°С. Опадів від 500 до 550 мм в рік. Тривалість вегетаційного періоду близько 200 днів.
В центральній частині області із З.-З.(північний захід) на Ю.-В.(південний схід) протікає р. Південний Буг (з припливами Згар, Рів, Сельніца, Дохна — справа; Снівода, Десна, Соб, Удич — зліва), по південно-західному кордону області тече р. Дністер (з лівими припливами: Лядова, Немія, Мурафа і ін.). Річки використовуються для малого судноплавства і як джерела гідроенергії.
Грунти в північно-східній частині Ст о. поширені головним чином чорноземні, в центральній — сірі і світло-сірі, на Ю.-В.(південний схід) і в придністровських районах — чергування потужних чорноземів з оподзоленнимі грунтами.
Ст о. розташована в лісостеповій зоні. Під лісами (дуб, граб, ясен, липа, клен) і чагарниками зайнято 12,6% територій, безлісі простори розорані. Тваринний світ: косуля, вовк, лисиця, лісова куниця, білка, заєць, польові гризуни; по берегах річок і інших водоймищ — нірка, видра, дикі качки, гусаки.
Населення. Основне населення — українці (близько 92%); живуть також російські, євреї, поляки і ін. Середня щільність 80,5 чоловік на 1 км. 2 (1970). Найгустіше заселені придністровські і Вінницький райони. Міського населення 25% в 1970 (17% в 1959). Міста: Вінниця (212 тис. чіл. у 1970), Жмерінка, Казатін Подільський для Могильова, Гайсин, Хмільник, Тульчин.
Господарство. Ст о. — один з основних районів бурякосіяння і цукрової промисловості СРСР. Галузева структура промислового виробництва характеризується переважанням харчової промисловості, яка розвинулася на базі інтенсивного зерново-буряківницького господарства, овочівництва і садівництва, а також крупного молочно-м'ясного тваринництва. Значне місце займає легка, машинобудівна, металообробна промисловість, виробництво будматеріалів. Постачання електроенергією йде від теплових електростанцій Вінниці і інших міст, а також централізований від єдиної енергосистеми УРСР. Будуються (1970) Ладижінськая ГРЕС(державна районна електростанція) і ГРЕС(державна районна електростанція) в Тростянецком районі. Валова продукція промисловості в 1969 збільшилася в порівнянні з 1940 в 5,5 разу. Найбільша питома вага за об'ємом валовій продукції (дві третини) мають галузі харчової промисловості, у тому числі цукрова, представлена 38 цукровими заводами (найбільші в Тульчинськом, Тивровськом, Теплікськом і інших районах). Ст о. дає 18% виробництв цукру в УРСР (958 тис. т в 1968, 11% продукції бурякового цукру СРСР). Розвинені також м'ясна (м'ясокомбінати у Вінниці і Тростянце, птіцекомбінати в Казатіне, Пани і ін.), молочна, плодоконсервна (Вінниця Подільський для Могильова, Гайсин), спиртна (Бар, Вінниця і ін.), мукомельно-круп'яна галузі промисловості. Ст о. є значним виробником соняшникової олії (Вінницький масло жировий комбінат і ін.).
Комплексний розвиток господарства області значно підвищився завдяки розвитку в післявоєнний період машинобудування, хімічною, легкою і інших галузей промисловості. Машинобудівна і металообробна промисловість (13% валовій продукції) представлена підприємствами, обслуговуючими головним чином сільське господарство і харчову промисловість; заводи: по випуску буртоукладочних машин для розвантаження цукрового буряка, виробництву машин для цукрових заводів і хлібопечення, агрегатів (вузли і запасні частини до тракторів і комбайнів), електротехнічний, підшипниковий (Вінниця), машинобудівний (Бар і ін.), автоелектроапаратура (у Сутіськах) і інша промисловість будматеріалів базується на місцевих родовищах каоліну (крупне Глуховецкоє), гранітів і ін. У Вінниці розташовано крупне підприємство по виробництву фосфатних добрив — химкомбінат ним. Я. М. Свердлова (на хибінських фосфорітах). У деревообробці основна частина робітників зайнята в меблевому виробництві (15 підприємств). Легка промисловість (9% валовій продукції) представлена фабриками: взуттєвими (Вінниця, Тульчин), швацькими (Вінниця, Бар, Гайсин), бавовняними, нетканих матеріалів трикотажними і ін.
Сільське господарство буряково-зернового напряму з молочно-м'ясним тваринництвом. У 1969 були 632 колгоспи і 48 радгоспів. Основні роботи механізовані. Парк тракторів за 1961—69 зріс з 10,7 тис. одиниць до 17,3 тис., зернокомбайнов з 3,6 тис. одиниць до 5,0 тис. Вжиток електроенергії на виробничі потреби в колгоспах за цей час зріс в 3,4 разу, в радгоспах в 2,6 разу, відсоток колгоспів, що користуються електроенергією, зріс з 77% в 1961 до 100% в 1969. У земельному фонді (1968) з.-х.(сільськогосподарський) угіддя складають 77,9%, у тому числі під ріллею 70,4%, сінокосами 2,0%, пасовищами 2,7%, садами і ягідниками 2,8%.
Посівні площі за роки Радянської влади зросли (проти 1913) майже на 30%. Вся посівна площа складає 1868,8 тис. га (1969); у тому числі зернові культури займають 898,3 тис. га (пшениця зернобобові, кукурудза, ячмінь, гречка), технічні (цукровий буряк, соняшник, коноплі, тютюн і ін.) 285,6 тис. га , овощебахчевиє і картопля 172,3 тис. га , кормові 512,6 тис. га . Розвинене садівництво (яблука, груші, вишні, сливи); до Придністров'я — виноградарства. Площа садів 91 тис. га , площа виноградників 2,9 тис. га .
В тваринництві провідне місце належить молочно-м'ясному скотарству і свинарству. На 1 січня 1970 в області налічувалося (у тис. голів): великої рогатої худоби 984 (у тому числі 424 корови), свиней 1225, овець і кіз 301. Розвинене птахівництво, рибно-ставкове господарство і бджільництво.
Ст о. має в своєму розпорядженні густу мережу залізниць (1229 км. в 1969); найбільш важливі лінії: Київ — Одеса (через Казатін — Жмерінку), Київ — Львів (через Казатін — Жмерінку — Гречани — Тернопіль); є ряд ліній внутрішнього повідомлення. Протяжність автодоріг загального користування з твердим покриттям 5,4 тис. км. (1969). Найважливіші напрями автодоріг: Київ — Вінниця — Хмельницький, Вінниця — Неміров — Подільський для Могильова, Бердичів — Уланів — Хмільник. Судноплавство по Південному Бугу і Дністру.
Культурне будівництво і охорона здоров'я. В 1914/15 навчальний рік на території Ст о. було 1579 шкіл в основному церковно-приходських, з 106,8 тис. учнів. У 1969/70 навчальний рік в 1485 загальноосвітніх школах всіх видів виучувалося 389,1 тис. учнів, в 20 професійно-технічних училищах — 8,4 тис. учнів, в 27 середніх спеціальних учбових закладах — 23,9 тис. вчаться; у вузах (медичного і педагогічного, а також у філіях Київських політехнічного і торговельно-економічного інститутів у Вінниці) — понад 10 тис. студентів. У 1969 в дошкільних установах виховувалося 35,2 тис. дітей.
В області були (на 1 січня 1970) 1517 масових бібліотек (12311 тис. екз.(екземпляр) книг і журналів), музично-драматичний театр, театр ляльок, філармонія у Вінниці, 7 музеїв (краєзнавчі у Вінниці, Могильове-Подольськом, Тульчине, літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбінського у Вінниці, музей Н. І. Пірогова в с. Пироговий, музей А. В. Суворова в с. Тімановка, музей Д. К. Заболотного в с. Заболотне); 1158 клубних установ, 35 кінотеатрів, 1467 кіноустановок, 53 позашкільних установи.
Виходять обласні газети українською мовою — «Вiнніцька правда» («Вінницька правда», з 1917), «Комсомольське племья» («Комсомольське плем'я», з 1923). Обласне радіо веде радіопередачі на українському і російському язикаах: ретранслюються радіо- і телепрограми з Києва і Москви.
На 1 січня 1970 в Ст о. працювали 4245 лікарок всіх спеціальностей (1 лікарка на 502 жителі); функціонувало 20,9 тис. лікарняних ліжок (9,8 ліжок на 1000 жителів).
Літ.: Лiтература про Вiнніцьку область. [Бiблioграфiчній покажчик], ст 1—7, Вiнніця. 1957—62; Пам''ятнi мicця Вiнніччині. [Путiвник], Одеса, 1966; Бурдейній П. А. i Рубiн М. Би., Вiнніцька область, 2 вигляд., До., 1967; Народне господарство Вiнніцькоi областi. Стат. збipник. До., 1969.
