Віндельбанд Вільгельм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Віндельбанд Вільгельм

Віндельбанд (Windelband) Вільгельм (11.5.1848, Потсдам, — 22.10.1915, Гейдельберг), німецький філософ-ідеаліст, глава баденськой школи неокантіанства . Професор в Цюріху (1876), Фрейбурге (1877), Страсбурзі (1882) і Гейдельберге (1903). Ст відоме своїми працями по історії філософії («Історія древньої філософії», 1888; русявий.(російський) пер.(переведення) 1893; «Історія нової філософії», Bd 1—2, 1878—80; русявий.(російський) пер.(переведення), т. 1—2, 1902—05), у яких філософські системи минулого викладаються з кантіанських позицій. У характерному для неокантіанства дусі Ст усуває з учення Канта «річ в собі», намагаючись таким чином здолати дуалізм його філософії суб'єктивістським дорогою. Філософію Ст визначає як «... критичну науку про загальнообов'язкові цінності» («Прелюдії», СП(Збори постанов)Б, 1904, с. 23), як нормативне учення, засноване на оцінних думках, на пізнанні належного, і протиставляє її дослідним наукам, заснованим на теоретичних думках і емпіричних даних про сущий. Цінності розуміються Ст як апріорні, трансцендентальні, загальнозначущі. Визнаючи кінцевою метою історичного прогресу самовизначення людства відповідно до «етичного ідеалу», Ст зводить соціальні проблеми до етичних. Дуалізм світу дійсності і світу цінностей він оголошує «священною таємницею», що виявляє обмеженість нашого пізнання і що спрямовує нас в сферу цінностей релігійних. Розробляючи методологію наук, Ст розчленувало науки на номотетічеськие, що мають справу із законами, і ідеографічні, вивчаючі одиничні явища в їх неповторності. «Одні з них суть науки про закони, інші — науки про події» (там же, с. 320). Таким чином, закономірність як керівний принцип Ст виключає з історичного пізнання.

  Соч.: Geschichte und Naturwissenschaft, 3 Aufl., Strassburg, 1904: Über Willensfreiheit, 4 Aufl., Tübingen, 1923; Lehrbuch der Geschichte der Philosophie, 15 Aufl., Tübingen, 1957; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про свободу волі, М., 1905; Платон, 4 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1909; Філософія в німецькому духовному житті 19 століть, М., 1910.

  Літ.: Плеханов Р. Ст Про книгу Ст Віндельбанда, Соч., т. 17, М., 1925, с. 155—59; Яковенко Б., Вільгельм Віндельбанд, «Питання філософії і психології», 1916, кн. 132—33; Блонський П., Сучасна філософія, ч. 1, М., 1919; Rickert Н., Wilhelm Windelband, 2 Aufl., Tübingen, 1929. Див. також літ.(літературний) при статтях Баденськая школа і Неокантіанство .

  Би. Е. Биховський.

Ст Віндельбанд.