Віланд Генріх
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Віланд Генріх

Віланд (Wieland) Генріх (4.6.1877, Пфорцхейм, Баден, — 5.8.1957, Штарнберг), німецький хімік-органік і біохімік. Вчився в Штутгарті, Берліні і Мюнхені. З 1901 доктор філософії. З 1909 екстраординарний професор, з 1913 член Радого з органічної хімії Мюнхенського університету і з 1917 одночасно ординарний професор Вищої технічної школи в Мюнхені. З 1917 професор Фрейбургського університету, а з 1925, замінивши Р. Вільштеттера, очолив кафедру органічної хімії університету в Мюнхені. Основні роботи Ст по хімії гормонів, стероїдів, алкалоїдів, жовчних кислот, а також хлорофілу і гемоглобіну. Висунув (одночасно с В. І. Палладіним ) теорію дегідрування, що пояснює механізм окислювальних реакцій, у тому числі процесів біологічного окислення. У 1927 Ст присуджена Нобелівська премія за дослідження будови жовчних кислот і аналогічних з'єднань.

загрузка...

  Соч.: Untersuchungen über die Gallensäuren, «Hoppe-seyler''s Zeitschrift für die physiologische Chemie», 1916—17, Bd 98, S. 59—64 (совм. з H. Sorge); Untersuchungen über die Konstitution der Gallensäuren, там же, 1932, Bd 210, S. 268-81; Bd 211, S. 261-274 (совм. з Е. Dane und E. Sholz); Über den Verlauf der Oxydationsvorgänge, Stuttg., 1933; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Практичні роботи по органічній хімії, 3 видавництва, Л., 1930 (совм. з Л. Гаттерманом).

  Літ.: Poggendorff I. С., Biographisch-literarisches Handwörterbuch..., Bd 6, Tl 4, Ст, 1939, S. 2876.

  С. С. Крівобокова.