Військова ветеринарія, теорія і практика ветеринарної справи в озброєних силах. Існування Ст ст як самостійного розділу науки і практики витікає зі своєрідності завдань військово-ветеринарного забезпечення армії (специфічні умови військової служби, здійснення ветеринарних лікувальних і профілактичних заходів в умовах бойової обстановки, особливі умови епізоотології і клінічного перебігу хвороб). У СРСР вирішення завдань Ст ст покладається на військово-ветеринарну службу — організацію, призначену для проведення заходів щодо охорони здоров'я тварин у військах, відновленню їх придатності до служби, нагляду за забезпеченням військ м'ясом і іншими продуктами тваринництва. Ст ст виникла з появою регулярних армій (кавалерії, кінній артилерії). У Росії штатні посади коновалів вперше були введені в драгунських полицях на початку 18 ст З 1810 в російській армії з'явилися перші ветеринарні лікарки. Під час Вітчизняної війни 1812 виникли польові ветеринарні лазарети і була організована система евакуації хворих і поранених тварин з фронту в тил. Надалі була розроблена система етапної евакуації і лікування тварин, ветеринарного постачання армії. Радянська Ст ст забезпечила ветеринарне благополуччя військ в період Великої Вітчизняної війни 1941—45. Головні завдання Ст в.: ветеринарне забезпечення частин і установ; нагляд за забезпеченням військ м'ясом молоком і іншими продуктами тваринництва (контроль за забоєм з.-х.(сільськогосподарський) тварин, призначених для постачання військ, ветеринарно-санітарна експертиза); проведення спільне з медичною службою заходів щодо захисту особового складу військ від заразливих хвороб, загальних для тварин і людини. Взаємодія Ст ст з громадянкою ветеринарією визначається Ветеринарним статутом СРСР. Ст ст є в арміях більшості країн світу.
Літ.: Військова ветеринарія, в кн.: Ветеринарна енциклопедія, т. 2, М., 1969.
