Відбивні призми, одна з груп призм оптичних ; характеризуються тим, що що увійшло до якого-небудь з них оптичне випромінювання (світло) випробовує усередині призми віддзеркалення від однієї або послідовно від декількох що обмежують її полірованих плоских поверхонь (граней). (Якщо пучок променів світла падає з довкілля на О. п. і виходить з призми в середу не перпендикулярно до відповідних граней, на цих гранях він заломлюється.) Як і багато інших оптичних призм, О. п. часто не є призмами в строго геометричному сенсі. От спектральних призм О. п. відрізняються тим, що просторово не розділяють проходящєє випромінювання по його частотах (не викликають дисперсії світла ), від поляризаційних призм — відсутністю подвійного променезаломлення (О. п. виготовляються переважно з оптично ізотропних матеріалів). Промінь, падаючий з довкілля на грань О. п. під деяким кутом а до неї, виходить назад в середовище, з тієї ж або іншої грані під таким же кутом (при цьому вихідний напрям променя може змінитися на кут w ¹ 0). Віддзеркалення від поверхонь О. п. в більшості випадків є повним внутрішнім віддзеркаленням ; якщо кут падіння світивши на яку-небудь грань, що відображає, менше граничного, на цю грань зовні наноситься плівка покриття, що дзеркально відображає (срібло, алюміній). Введення в пучок променів О. п. оптично еквівалентно постановці на його дорозі плоскопаралельної пластинки з товщиною, рівною відстані, прохідній променями в матеріалі призми, - при похилому падінні променів на призму воно викликає такий же поперечний зсув пучка і ту ж аберацію. Останні істотні лише при роботі с О. п. в пучках променів, що сходяться і розходяться; якщо ж О. п. розташована в паралельному пучку, її аберація практично не позначається на якості зображення. О. п. для видимого світла виготовляються з оптичного скла, для інфрачервоного випромінювання — з прозорих для нього спеціальних сортів скла, кремнію, германію, флюориту, фтористого літію, йодистого цезію і ін., для ультрафіолетового випромінювання — з кварцу, флюориту, фтористого літію і ін. Основні типи О. п. змальовані на мал.
О. п. використовують для зміни напрями світлового пучка, зменшення габаритів (довжини) оптичних систем і перетворення зображення — його повороту на 180° або здобутті дзеркального відображення (див. Обертаюча система ). Хід променів в головному перетині О. п. підкоряється правилу обертання: О. п. з парним числом граней, що відображають, дає пряме зображення (ромб, пентапрізма), з непарним — дзеркальне або перевернуте (прямокутна О. п., призма Дове). Це правило непридатно, якщо віддзеркалення променів відбувається в різних перетинах; наприклад, в прямокутній О. п. з дахом отримують пряме зображення. (Будь-яка О. п. може бути перетворена в О. п. з дахом, якщо замінити одну з її граней, що відображають, двома, кут між якими складає 90°. Призначення кришеобразних О. п.— забезпечити поворот зображення справа наліво і навпаки.) Для одночасного виконання декількох функцій (зміна габаритів, напрями, обертання зображення) застосовують складні комбінації з декількох О. п., наприклад системи Порро I і II пологів.
