Воєвода, слов'янський термін, що позначав воєначальника, правителя. 1) Ст як начальник княжої дружини або глави народного ополчення згадується в російських літописах з 10 ст У 15—17 вв.(століття) кожен з полків і загонів російського війська мав на чолі В. Во 2-ій половині 17 ст полкові Ст залишилися лише в розрядних полицях. Ліквідовані Петром I на початку 18 ст 2) Городові Ст з'явилися в середині 16 ст Очолювали управління міста з повітом — прилеглою до міста територією, підпорядкованою в адміністративному відношенні. З початку 17 ст введені у всіх містах Росії, замінивши намісників і городових прикажчиків. Ст зосередили всю повноту влади на місцях. Провінційні Ст в Росії засновані в 1719. Виконували функції, аналогічні городовим Ст І провінційні, і городові Ст ліквідовані в 1775. 3) У Польщі і Литві Ст спочатку був королівським намісником в мирний час і воєначальником — у військове. З 1139 у кожній долі було своє Ст З ліквідацією феодальної роздробленості долі перетворилися на воєводства . Ст стало головою військової і цивільної адміністрації воєводства, членом сенату. Посада Ст була довічною. У Польщі існували до кінця 18 ст Воєводство як традиційна назва адміністративних одиниць збереглася в ПНР(Польська Народна Республіка). 4) Ст були відомі в інших слов'янських країнах, а також в Валахиі 15—16 вв.(століття)
Літ.: Андріївський І. Е., Про намісників, воєвод і губернаторів, СП(Збори постанов) Би, 1864; Градовський А. Д., Історія місцевого управління в Росії, Собр. соч.(вигадування), т. 2, СП(Збори постанов) Би, 1899.
