Воєводін Петро Іванович [30.6(12.7). 1884, Суми, — 25.11.1964, Москва], радянський партійний і державний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1964). Член Комуністичної партії з 1899. Народився в сім'ї робітника. З 13 років працював на заводі в Екатерінославе, де в 1899 увійшов до соціал-демократичного робочого кружка. Вів партійну роботу в Екатерінославе, Саратові, Самарі, Читі, Томську, Омську, Златоустові і інших містах. У жовтні 1905 керував в Самаре бойовою дружиною комітету Самари більшовиків. Піддавався репресіям. У 1912—13 в еміграції в Америці. У 1913 нелегально повернувся до Росії, працював в Баку, був арештований. У 1917 голова Краєвої продовольчо-економічної Ради Західного Сибіру і Уралу. У 1918 голова обласного Совнархоза Західному Сибіру. У 1919 уповноважений ЦК РКП (б) і політичний комісар агітпоїзда «Жовтнева Революція» на Західному і Південному фронтах. У 1920 головний комісар МоськовськО-віндаво-Рібінської залізниці. Член ВЦИК. З 1920 на господарській і літературно-видавничій роботі, редактор науково-популярного журналу «Електрифікація» і наукового журналу «Електрика». З 1940 персональний пенсіонер. Делегат 22-го з'їзду КПРС (1961). Нагороджений 2 орденами Леніна, а також медалями.
