Воєводський Владислав Владиславович [12(25) .7.1917, Петроград, — 20.2.1967, Новосибірськ], радянський фізико-хімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1964; член-кореспондент 1958). Член КПРС з 1964. Після закінчення Ленінградського політехнічного інституту (1940) працював в інституті хімічної фізики АН(Академія наук) СРСР. У 1946—52 на кафедрі хімічної кінетики в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), з 1953 по 1961 у Московському фізико-технічному інституті, з 1961 декан факультету природних наук Новосибірського університету. Учень Н. Н. Семенова і В. Н. Кондратьева; розробив низку принципових запитань теорії окислення водню, першу кількісну теорію крекінгу олефінових вуглеводнів; істотно розвинув уявлення про природу і механізм гетерогенно-каталітичних процесів. Головний напрям наукових робіт Ст з 1955 в інституті хімічної фізики і в інституті хімічної кінетики і горіння в Новосибірську (одним з організаторів і заступником директора якого Ст був з 1958) — дослідження будови, властивостей і реакцій вільних радикалів у всіляких хімічних процесах за допомогою радіоспектроскопії. Ці дослідження привели до створення радянської школи хімічної радіоспектроскопії.
Ст було редактором журналу «Структурна хімія», членом редколегії журналу «Кінетика і каталіз». Державна премія СРСР (1968 посмертно).
Соч.: Тепловий вибух і поширення полум'я в газах, М., 1947 (совм. з Я. Б. Зельдовічем); Механізм окислення і горіння водню, М. — Л., 1949 (совм. з А. Р. Налбандяном); Вживання електронного парамагнітного резонансу в хімії, Новосиб., 1962 (совм. з Л. А. Блюменфельдом і А. Р. Семеновим); Фізика і хімія елементарних хімічних процесів, М., 1969.
