Воронежський заповідник, розташований в 40 км. до С. від Воронежа. Площа 30,8 тис. га (1969). Створений в 1927 для збереження і відновлення чисельності річкових бобрів в СРСР. Згодом в завдання Ст з. увійшли охорона і вивчення всього природного комплексу. Ст з. займає велику частину Усманського лісового масиву, що виростає на піщаних відкладеннях серед разнотравно-тіпчаково-ковілового степу. По його території протікають Усмань і Івніца — припливи Воронежа, заплави яких зайняті сирими вільшняками і вербняками. Рослинний покрив Ст з. представлений досить повним екологічним рядом типів лісу — від сухих лишайникових борів через субори і діброви до заболочених вільшняків. Є невеликі, незвичайні для лісостепу сфагнові болота реліктового характеру з пухівкою, журавлиною і росянкою. З тварин звичайні бобер, благородний олень, косуля, лось, кабан, зайці (русак і біляк), лісова куниця, білка, борсук зустрічається вихухоль. Із Ст з. у різні райони СРСР до 1969 розселено більше 2300 бобрів, 1300 благородних оленів і 200 кабанів. У 1932 при Ст з. була створена боброва ферма для розведення і вивчення бобрів в умовах вольєрного вмісту; розроблені основні питання вольного і фермового боброводства, техніка переселення коштовних мисливських тварин, досліджена низка запитань динаміки рослинного покриву у зв'язку з кліматичними і антропогенними чинниками, біологічної стійкості і захисту лісу від шкідників і ін.
Літ.: «Тр. Воронежського державного заповідника», 1938—69, ст 1—16; Заповідники Радянського Союзу, під ред. А. Р. Банникова, М., 1969.
