Воронежсько-касторненськая операція 1919, наступальна операція лівого крила радянських військ Південного фронту проти білогвардійських козачих військ генерала А. І. Деникіна в жовтні — листопаді під час Громадянської війни. Завданням військ лівого крила Південного фронту (командувач А. І. Егоров, член РВС(Реввоєнрада) М. М. Лашевіч і І. Ст Сталін), що діяли у взаємодії з 9-ою армією Південно-східного фронту (всього 25—30 тис. багнетів, 10—12 тис. шабель), було завдати удару у фланг ударного угрупування противника, розбити основні кінні з'єднання Донської і частини Добровольчою армій (всього 20—25 тис. багнетів, 15—20 тис. шабель) в районі Воронежа, звільнити місто і створити умови для розчленовування деникінського фронту і подальшого настання в тил білим військам, що діяли на орловсько-курському напрямі. Перейшовши в настання, кінний корпус С. М. Буденного і війська 8-ої армії після наполегливих боїв 24 жовтня зайняли Вороніж, 26 жовтня опанували станцію Лисички, форсували Дон і до 5 листопада підійшли до станції Касторная разом з військами 13-ої армії. Але на стику 8-ої і 9-ої армій білі знов зайняли Лисички, Таловую, Новохоперськ і Бобрів, створивши тим самим загрозу Воронежу з Ю. 5—15 листопада корпус Будьонного за сприяння 8-ої і 13-ої армій з боєм оволодів Касторной, відкинувши білих на Ю. з великими втратами. 19 листопада на основі наказу РВС(Реввоєнрада) Республіки корпус був розгорнутий в 1-у Кінну армію. У ці ж дні 9-я армія була посилена резервами, звідним кінним корпусом Б. К. Думенко і кавалерійською групою М. Ф. Блінова. Це дозволило радянським військам відкинути за Дон белоказачьі частини, які зазнали важких втрат. У В.-К. о. ворогові були завдані сильних ударів, які значно ослабили білогвардійську козачу кінноту, що різко понизило оперативні можливості військ Деникіна. До результату операції Донська і Добровольча армії були розітнуті і відкинуті у різних напрямах, а на їх стику в ході операції створилося ударне угрупування обох радянських фронтів, що виявилося у вигідному вихідному положенні для розвитку настання на Донбас, Ростов. Успішний початок В.-К. о. полегшило проведення Орловсько-кромськой операції 1919, в якій були розбиті головні сили Деникіна. Перемоги радянських військ під Орлом і Воронежем поклали початок перелому у всій Громадянській війні.
Літ.: Історія Громадянської війни в СРСР, т. 4, М., 1959; Будьонний С. М., дорога Пройденний, кн. 1, М., 1959; Агурєєв До. Ст, Розгром білогвардійських військ Деникіна, М., 1961; Найда С. Ф., Про деякі питання історії громадянської війни в СРСР, М., 1958.
