Орловсько-кромськая операція 1919, Орловсько-курська операція, бойові дії 14-ої і 13-ої армій Південного фронту (командування А. І. Егоров, члени РВС(Реввоєнрада) І. Ст Сталін, Р. Я. Сокільників) з розгрому орловського угрупування білогвардійських військ генерала А. І. Деникіна (1-го армійського і 5-го кінного корпусів) 11 жовтня — 18 листопада під час Громадянської війни 1918—20. Відобразив удар Південного фронту на харківському напрямі, Добровольча армія генерала В. З. Май-Маєвського в середині вересня відновила настання, 20 вересня опанувала Курськ і просувалася на Орел. 14-я і 13-я армії під ударами перевершуючих сил ворога відходили на С. Чтоби зупинити просування противника на Москву і завдати йому поразки, за рішенням ЦК партії на посилення 14-ої і 13-ої армій були направлені поповнення, а із Західного фронту почалося перекидання Латиським і Естонським стрілецьких дивізій, Окремої стрілецької бригади і кавалерійської бригади червоних козаків, які призначалися для створення в районі Навля, Дмітрієв ударної групи. В результаті співвідношення сил і засобів на орловському напрямі змінилося на користь радянських військ (до 20 жовтня в їх складі було понад 50,6 тис. багнетів і шабель, 1074 кулемети і 253 знаряддя проти 45 тис. багнетів і шабель, 403 кулеметів і 93 знарядь в білих). Але доки на Південний фронт прибували резерви, Добровольча армія продовжувала наставати. На початку жовтня противник захопив Дмітрієв і ударній групі довелося зосереджуватися північніше — в районі Карачев, Хотинец. До 9 жовтня білогвардійські війська вийшли на рубіж Михайлівський для Хутора, Севськ, Дмітровськ, Еропкино, Лівни, Петровськоє. Створилася загроза прориву противника через Орел на Тулу. Тому було вирішено почати контрнаступ, не чекаючи прибуття Естонської дивізії. 9 жовтня Главком С. С. Каменев підпорядкував ударну групу (близько 10 тис. чіл.) Південному фронту, наказавши розвернути її на північний захід від рубежу Кроми, Дмітрієвськ на стику 14-ої і 13-ої армій для завдання удару в південно-східному напрямі 9 жовтня командування Південного фронту розробило план Про.-К. о. Ударна група повинна була 11 жовтня перейти в настання з району Туріщево — Молодовоє (60 км. на південний захід від Орла) і перерізувати ж. д.(залізниця) Орел — Курськ між Малоархангельському і Фатежом; війська центру 13-ої армії (командарм А. І. Геккер) — наставати на Ю.-З.(південний захід) з метою у взаємодії з ударною групою і 9-ою стрілецькою дивізією оточити і знищити Корніловськую дивізію, що рвалася до Орла; лівофлангові з'єднання армії — наставати на Лівни; 14-я армія (командарм І. П. Уборевіч) отримала завдання правофланговими з'єднаннями опанувати Михайлівський для Хутора, а головними силами розгромити ворога в районі Дмітровськ, Комарічи і наставати на Дмітрієв. Вранці 11 жовтня ударна група перейшла в настання і, не зустрічаючи серйозного опору, 14 жовтня зайняла Кроми. В той же час головні сили 14-ої і 13-ої армій під ударами противника продовжували відходити на С. і З.-З.(північний захід) Корніловськая дивізія завдала поразки правофланговим з'єднанням 13-ої армії і 13 жовтня опанувала Орла. Унаслідок відходу 7-ої і 9-ої стрілецької дивізій фланги ударної групи виявилися голими, а її зв'язок з 13-ою армією порушився. У цій обстановці командування Південним фронтом поклало завдання нанесення головного удару на 14-у армію, перепідпорядкувавши їй ударну групу і Естонську дивізію, що прибуває. Лівому крилу 14-ої армії було наказано наставати на Ст і Ю.-В.(південний схід), а ударній групі — завдати удару Орел з Ю.-З.(південний захід) і у взаємодії з Естонською дивізією, що наставала із З., і правофлангові з'єднання 13-ої армії опанувати Орлом. У зв'язку із заняттям ударною групою Кром Корніловськая дивізія була вимушена припинити настання на Тулу. Білогвардійське командування вирішило концентричними ударами оточити і знищити ударну групу. З 16 жовтня на фронті від Михайлівського для Хуторів до Єльця розвернулася запекла битва, в ході якої задум ворога був зірваний. Радянські війська охопили Орел з Ю.-З.(південний захід), З. і З.-В.(північний схід) і змусили Корніловськую дивізію в ніч на 20 жовтня поспішно залишити місто. 20 жовтня Орел був звільнений. Почалося переслідування противника, головного удару завдавався суміжними флангами 14-ої і 13-ої армій на Курськ. 21 жовтня кавалерійська бригада червоних козаків, 11-я і 14-я кавалерійські бригади 14-ої армії були зведені в 8-у кавалерійську дивізію. Білогвардійське командування спробувало розбити 14-у і 13-у армії і знов опанувати Орла. Особливо наполегливі бої відбувалися на південь від Орла і в районі Кром, які кілька разів переходили з рук в руки. До результату 26 жовтня білі перейшли до оборони, маючи намір стабілізувати фронт на рубежі Севськ Дмітровськ, Еропкино, Новосиль, Єлець, але війська 14-ої і 13-ої армій енергійними діями збили їх з цього рубежу, розвернули настання і до результату 18 листопада вийшли на лінію Льгов, Курськ, Тім, Касторноє. Велику роль зіграла 8-я кавалерійська дивізія Ст М. Прімакова, яка 3 листопада увійшла до прориву південно-східно Дмітровська і, діючи в тилу ворога, 4 листопада оволоділа Понирямі, 5 листопада — Фатежом, а 15 листопада — Льговом, що дезорганізовувало оборону противника.
В ході Про.-К. о. війська Південного фронту нанесли крупна поразка Добровольчої армії і остаточно захопили ініціативу в свої руки. В результаті Про.-К. о. і Воронежсько-касторненськой операції 1919 стався корінний перелом в боротьбі з деникінськимі військами і належало початок звитяжному настанню Червоної Армії на Південь. Бойові дії радянських військ в Про.-К. о. характеризувалися рішучістю і наполегливістю в досягненні поставленої мети, запеклістю боротьби за ініціативу, сміливим масажуванням сил і засобів на головних напрямах і завданням сильних ударів на вузькому фронті, широким маневром на полі бою.
Літ.: Історія громадянської війни в СРСР, т. 4, М., 1959; Галицький До. Н., Орловсько-кромськоє битва, М., 1932; Егоров А. І., Розгром Деникіна 1919, М., 1931; Агурєєв До. Ст, Розгром білогвардійських військ Деникіна, М., 1961; Деникін А. І., Похід на Москву, М., 1928.
