Вольні міста німецькі (Freie Städte, Freistädte), спочатку (з 13 — почала 14 вв.(століття)) міста, що звільнилися з-під влади сеньйора (архієпископа, єпископа) і добилися повної самоврядності (Кельн, Майнц, Вормс, Шпейер, Страсбург і ін.); в умовах феодально-роздробленої Німеччини по суті були незалежними міськими республіками. Поступово зрівнялися з імперськими містами і стали називатися вольними імперськими містами; цей статус проіснував до початку 19 ст Віденський конгрес 1814—15 визнав статус Ст р. за Франкфуртом-на-Майне (Ст р. до 1866) і колишніми ганзейськимі (див. Ганза ) містами Любеком (Ст р. до 1937), Гамбургом і Бременом (останні зберігають особливий правовий статус і у складі ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)). Див. також Вольне місто .
