Водопійний пункт, майданчик з устаткуванням для поєнія тварин. Ст п. владнують на пасовищах і ськотопрогонних трасах, вибираючи для цього рівне місце. Щоб вода не застоювалася на Ст п., майданчик планують з ухилом 0,05 від вододжерела (колодязя, ставка, річки, озера, водосховища, каналу) і укріплюють гравієво-піщаною засипкою або мостять каменем. Для тварин роблять зручні підходи шириною не менше 3 м-коду . Ст п. обладнали водопідйомником (якщо вода не поступає на майданчик самоплив), резервуаром для запасу води (у розмірі не менш добової потреби) і водопійними коритами. Застосовують також пересувні Ст п., що складаються з цистерни на автопричіпі і автонапувалок. Відстань між Ст п. на пасовищах залежить від кормової ємкості пасовищ, системи пасіння, вигляду тварини, рельєфу місцевості і не повинно перевищувати допустимій дальності відгону від Ст п. (2—8 км. ), а на ськотопрогонах — від швидкості пересування тварин (наприклад, для овець не більше 15 км/сут ).
Літ.: Оводів Ст С., Сільськогосподарське водопостачання і обводнення, 2 видавництва, М., 1960; Бабенко І. І., Водопостачання тваринницьких ферм, М., 1964.
