Водонапірні башти і резервуари
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Водонапірні башти і резервуари

Водонапірні башти і резервуари, споруди в системі водопостачання для регулювання натиску і витрати води в водопровідної мережі, створення її запасу і вирівнювання графіка роботи насосних станцій. Водонапірна башта складається з бака (резервуару) для води, зазвичай циліндрової форми, і опорної конструкції (ствола). Регулююча роль водонапірної башти полягає в тому, що в годинник зменшення водоспоживання надлишок води, насосною станцією, що подається, накопичується у водонапірній башті і витрачається з неї в години збільшеного водоспоживання. Висота водонапірної башти (відстань від поверхні землі до низу бака) зазвичай не перевищує 25 м-коду , в окремих випадках — 30 м-коді ; ємкість бака — від декількох десятків м-коду 3 (для малих водопроводів) до декілька тисяч м-код 3 (у великих міських і промислових водопроводах). Опорні конструкції виконуються в основному із сталі, залізобетону, інколи з цеглини, баки — переважно із залізобетону і сталі. Водонапірні башти обладналися трубами для подачі і відведення води, переливними пристроями для запобігання переповнюванню бака, а також системою виміру рівня води з телепередачею сигналів в диспетчерський пункт. Водонапірний резервуар, на відміну від водонапірної башти, не має опорної конструкції (ствола), але встановлюється на піднесених відмітках місцевості. Інколи водонапірні резервуари служать для зберігання пожежного і аварійного запасів води. У сучасних системах водопостачання найбільшого поширення набули резервуари із залізобетону (у тому числі заздалегідь напруженого).

  Літ.: Абрамов Н. Н., Водопостачання, М., 1967.

  М. С. Заневський.