Водозахисна зона, зона водо-охоронних лісів, виділених на підставі постанови ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 2 липня 1936. Розташована в основному в центральних районах, частково на З. і Ю. Европейськой частини СРСР в басейнах і по берегах крупних річок — Волги, Дніпра, Дону, Уралу, Західної Двіни і ін. Ліси Ст з. забезпечують найбільш сприятливий водний режим річок і оберігають їх від замулювання. В межах Ст з. по обох сторонах річок виділені заборонені смуги. На 1 січня 1966 площа заборонених смуг складала 55,45 млн. га . На території Ст з. встановлений спеціальний режим лісового господарства. У заборонених смугах вирубування головного користування заборонені і проводяться лише вирубування догляду за лісом, санітарні вирубування і вирубка перестійних насаджень. За межами заборонених смуг дозволені вирубування суцільними лісосіками обмеженої ширини. Розмір лісокористування не повинен перевищувати річного приросту деревини. У Ст з. широко застосовується штучне розведення лісу. Див. також Ліси водозахисні .
