водно-моторний спорт, технічний вигляд спорту, що включає швидкісні змагання і туризм на моторних судах. Розрізняють моторні судна спортивні, гоночні, надувні, з повітряним гвинтом і ін. Залежно від робочого об'єму (літражу) двигунів або граничної сумарної маси корпусу і силової установки типи судів розділені на класи, які, окрім основних (див. таблицю), включають надувні судна, туристські судна з дизельними двигунами і ін. Майже у всіх типах передбачений так званий необмежений клас, що допускає велику свободу у виборі двигуна і корпусу. Всі типи і класи гоночних судів позначені міжнародними буквеними індексами.

  Основні типи і класи гоночних судів, прийняті в СРСР

  Рекорди швидкості реєструються на певних дистанціях або «на якийсь час». Гонки проводяться по замкнутих (кільцем) трасах, що позначаються буями або знаками, зазвичай із стартом і фінішем в одному місці. За кордоном поширені водні ралі, а також гонки в океані на великі дистанції. У.-м. с. сприяє опануванню техніки, виробляє прудкість реакції, винахідливість; служить кращим засобом випробування нових конструкцій в умовах гонок, сприяє вдосконаленню двигунів і судів. У Європі, Америці і Австралії В.-м. с. зародився на початку 20 ст і став інтенсивно розвиватися після 1-ої світової війни. У 1903 англієць С. Едж розвинув рекордну швидкість —31,46 км/ч . Абсолютний рекорд швидкості (на 1 січня 1970) належить американцеві Л. Тейлору (1967, судно з турбореактивним двигуном) —459,0 км/ч . Абсолютний рекорд світу на судні необмеженого класу із стаціонарним турбореактивним двигуном і зануреним грібним гвинтом встановив (1962) американець Р. Дебі — 322,54 км/ч . З 1967 за результатами 8—10 гонок, що проводяться в різних країнах, визначають чемпіона світу по океанських гонках (чемпіон 1969 — американець Дон Аронау). Значну роль в розвитку В.-м. с. зіграли англійці М. і Д. Кемпбелл.

  Найбільше поширення В.-м. с. отримав в ГДР(Німецька Демократична Республіка), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії, Франції, Бельгії, Швеції, Великобританії, США, Японії і ін. У Росії перші гонки на моторних судах відбулися в 1904 в Петербурзі; у 1907 — міжнародні гонки на каютних моторних судах. У 1925 в СРСР була організована секція В.-м. с. при Московському автоклубі. Вперше в 1938 було проведено особисту першість СРСР по В.-м. с., загальна командна першість СРСР відбулася в 1952; з 1956 вони проводяться щорік. У розвиток В.-м. с. в СРСР великий вклад внесли Ю. Ст Емельянов, П. А. Леонтьев, Ст М. Жирів, Р. Би. Берзіна, Р. Н. Шибаєв і ін. Радянські спортсмени О. Гаврілов, Ст Слінков, Ст Ісаков, Ю. Лілл, Р. Упатнієкс, брати І. і П. Богданови, Ст Степанчиков, Е. Степанов і ін. були рекордсменами і чемпіонами СРСР, призерками міжнародних змагань. У.-м. с. в СРСР керує Федерація В.-м. с., що входить в Бюро всесоюзних федерацій військово-стратегічних видів спорту ДОСААФ. Організацією В.-м. с., розробкою правив, проведенням змагань і реєстрацією світових рекордів займається створений в 1922 Міжнародний союз водно-моторного спорту (УЇМ); Федерація В.-м. с. СРСР входить в УЇМ з 1969.

  Літ.: водно-моторний спорт, М., 1959.

  Л. Е. Трегубенко.