Воднолижний спорт, вигляд спорту, в основі якого лежить рух спортсмена по поверхні води на водних лижах за допомогою буксируючого катера; включає проходження дистанції слалому, стрибки з трампліну, фігурне катання, а також різні багатоборства. Зазвичай проводяться змагання по так званому воднолижному триборству, що включає слалом, фігурне катання і стрибки з трампліну. У слаломі спортсмени змагаються (на одній або двох лижах) в проходженні траси, на якій розташовано шість буїв по обидві сторони від лінії руху катера; результат визначається числом буїв, правильно обійдених спортсменом при ускладненні умов заїздів. У змаганнях по фігурному катанню спортсмен за два періоди по 20 сік кожен повинен виконати можливо більше число різних фігур (повороти на 90°, 180°, 360° і більше градусів, бічні ковзання), кожна з яких оцінюється певним числом окулярів. Для стрибків з трампліну використовують похилий дерев'яний настил з максимальною висотою 180 см для чоловіків і 150 см для жінок; швидкість катера не більше 57 км/ч для чоловіків і 45 км/ч для жінок.
Ст с. почав розвиватися в 30-х рр. 20 в.; перший чемпіонат світу відбувся в 1949 у Франції.
Найбільше поширення Ст с. отримав в США, Австралії, Франції, Канаді, Мексиці, Іспанії і ін. Вищі досягнення в Ст с. (на 1 січня 1971) належать спортсменам США: у слаломі — К. Ла Пойнту (5 буїв, 57 км/ч , трос 12 м-коду ), стрибках — М. Зюйдерхуду (49 м-код ), фігурному катанні — Р. Макорміку (5346 очок); рекорди серед жінок — Е. Аллан: слалом — 4 буї, 54 км/ч , трос 15 м-коду , стрибок — 33,5 м-код , фігурне катання — 4258 очок.
Усесвітні чемпіонати разів в 2 роки організовує Усесвітній воднолижний союз утворений в 1946 і об'єднуючий 45 національних федерацій.
В СРСР змагання по Ст с. проводяться з 1958, щорічні всесоюзні чемпіонати — з 1965. Всесоюзна федерація Ст с. організована в 1963, перший голова Технічної комісії федерації — Ю. А. Гагарін, з 1968 — льотчик-космонавт А. А. Леонов.
Літ.: Тілл Е., Водні лижі, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969.
