Вовчак туберкульозний, найбільш важка і часта форма туберкульозу шкіри. Збудник туберкульозу (туберкульозна паличка) може упровадитися в шкіру ззовні через її пошкодження, але набагато частіше — з раніше уражених туберкульозом внутрішніх органів і лімфатичних вузлів. Течія і симптоми хвороби залежать від активності збудника, доріг його проникнення, локалізації процесу, загального стани організму і тому можуть бути вельми всілякі. На початку захворювання на шкірі з'являється рожево-червона судинна пляма, що блідне при натисканні. Незабаром з плями розвивається горбок, при натисканні на який склом він блідне і ясно просвічує пляму блідо-жовтого кольору (феномен «яблучного желе»). Оскільки в ураженій шкірі гине еластична тканина, горбок легко травмується і кровоточить. З часом горбки зливаються, утворюючи великі бляшки. Тоді як в центрі бляшки настає загоєння — утворюється рубець білого кольору, стоншений, як цигарковий папір (тут можуть знов з'являтися горбки Ст), по периферії виникають нові і нові горбки. Епідерміс, що покриває бляшки, стоншується, злущується; інколи горбки покрилися виразками; виникають виразки з горбистим дном. Ст найчастіше приголомшуються особа (ніс, щоки, вушні раковини), кінцівки, рідше — тулуб. Незрідка приголомшуються слизисті оболонки носа, рота. Ст приголомшує частішим за дітей. Хронічний перебіг хвороби може приводити до спотворення (виворіт вік, звуження отворів рота, носа і т.п.) і інколи злоякісного переродження. Завдяки сучасним методам лікування, диспансеризації хворих Ст стала зустрічатися рідше і протікає з кращими результатами. Для лікування застосовують комплекс протитуберкульозних препаратів, вітамін D 2 , полівітаміни, загальнозміцнюючі засоби, а також фізіотерапію, солнцелеченіє кліматолікування.
Літ.: Нерадов Л. А., Туберкульоз шкіри, в кн.: Багатотомне керівництво по дермато-венерології, під ред. С. Т. Павлова, т. 2, Л., 1961.
