Внутрізаводський господарський розрахунок, метод організації роботи структурних підрозділів соціалістичних підприємств і окремих виробничих ланок (цехів, служб, відділів, ділянок, бригад) на основі вживання принципів господарського розрахунку . Ст х. р. є методом господарського керівництва окремими підрозділами підприємства, заснованим на матеріальній зацікавленості цих підрозділів в підвищенні ефективності виробництва, матеріальній відповідальності за виконання доручених завдань; Ст х. р. є складовою частиною повного господарського розрахунку. Кожному виробничому підрозділу підприємства, що працює на основі Ст х. р., встановлюється план за об'ємом виробництва (у тому числі по номенклатурі), фонду зарплати, собівартості продукції підрозділу або послуг, що надаються ним (для цехів допоміжних виробництв) і іншим витратам на виробництво. В кінці звітного періоду (декади, місяця, року) визначаються економічні результати роботи кожного підрозділу (обов'язково має бути забезпечена порівнянність фактичних витрат з плановими). Ст х. р. організовується так, щоб працівники кожного підрозділу були зацікавлені в доцільному і бережливому використанні основних і оборотних виробничих фондів, в здобутті максимальних результатів при мінімумі витрат. Робота виробничих підрозділів на основі Ст х. р. вимагає дотримання наступних умов: надання керівникові госпрозрахункового підрозділу права розпоряджатися ресурсами, необхідними для виконання завдання; оснащення виробництва весоїзмерітельной апаратурою для обліку виконаної роботи і для встановлення величини витрат; наявність технічно обгрунтованих норм витрати сировини, палива, енергії, витрат праці, норм вироблення; розробки планового завдання що передбачає об'єм роботи (вироблення продукції) і величину витрат, порядок обліку, поточного контролю за ходом виконання завдання і за величиною витрат; виявлення результатів виробничо-господарської діяльності (економії або перевитрати); активної участі працівників виробничого підрозділу в організації його роботи; використання принципу матеріальної зацікавленості в результатах праці працівників виробничого підрозділу і матеріальною їх відповідальності.
Перелік показників для таких підрозділів, порядок обліку об'єму виконаної роботи і витрат, взаємних стосунків між такими підрозділами, порядок і терміни підведення підсумків роботи, система і норми матеріального стимулювання за досягнуті результати передбачаються в Положенні про Ст х. р., що розробляється безпосередньо на кожному підприємстві на основі типових положень по галузі і стверджуваному директором підприємства. Госпрозрахунок вимагає такої організації роботи, при якій можна ширше використовувати економічні методи керівництва, активніше проявляти господарську ініціативу у відшуканні доріг кращого виконання виробничих завдань. Вживання економічних методів керівництва підвищує значення таких показників роботи підприємства, як прибуток, рентабельність. Тому там, де це можливо (наприклад, в металургійній, хімічній, гірничодобувній промисловості і ін.), в число показників деяких цехів включають прибуток. У таких випадках у витрати внутрізаводських підрозділів, що працюють на Ст х. р., зазвичай входить і плата за виробничі фонди.
На деяких підприємствах принципи Ст х. р. застосовують і в роботі деяких відділів заводоуправління. Таким відділам встановлюють завдання, що визначають економічні результати їх роботи, а систему преміювання будують за підсумками роботи. Підприємства, які входять в виробничі об'єднання, також працюють на основі Ст х. р. Директивами 24-го з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 запропоновано забезпечити підвищення госпрозрахункової зацікавленості підприємств, об'єднань і міністерств в досягненні найбільших виробничих результатів при найменших витратах праці, матеріальних ресурсів і капітальних вкладень.
Літ.: Матеріали вересневого (1965) Пленуму ЦК КПРС, М., 1966; Матеріали грудневого (1969) Пленуму ЦК КПРС, М., 1970; Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, М., 1965; Основи методики внутрізаводського госпрозрахунку, М., 1966 (Інститут економіки АН(Академія наук) СРСР); Белобжецкий І. А., Госпрозрахунок цеху, М., 1968; Бурда Б. П., Внутрізаводський госпрозрахунок підприємств в нових умовах, Київ, 1968; Гулінський Я. П., Киперман Р. Я., Курдюмова Н. Р., Госпрозрахунок і рентабельність, М., 1968; Господарський розрахунок промислового підприємства (Питання методології і організації), в сб.(збірка): Облік і госпрозрахунок в умовах реформи, М., 1969; Татур С. До., Господарський розрахунок в промисловості СРСР, 3 видавництва, М., 1970, разд.(розділ) 3.
