Виспяньський Станіслав
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Виспяньський Станіслав

Виспяньський (Wyspianski) Станіслав (15.1.1869, Краків, — 28.11.1907, там же), польський письменник, художник, театральний діяч. Народився в сім'ї скульптора. Вчився в краківській Школі витончених мистецтв (1884—95, з перервами) у Яна Матейки і в академії Коларосси в Парижі (1891—94). Один із засновників (1897) і видний учасник краківського художнього об'єднання «Мистецтво». У образотворчому мистецтві Ст прагнув до втілення національного почала в рамках стилю «модерн» . У ескізах вітражів для франциськанського костелу і собору на Вавеле в Кракові (1896—1906) Ст використовував як засоби виразності гнучкі, вібруючі контурні лінії і плями чистих кольорів. Беручи участь у виданні журналу «Zycie», Ст створив новий тип оформлення книги, досягнувши декоративної єдності шрифту і м'якого по ритму стилізованого рослинного орнаменту. Пастельним портретам і пейзажам Ст властиві узагальнена, виразна манера малюнка, тонка поезія і натхненність. Ст працювало і в області декоративного мистецтва (оформлення інтер'єру будинку Медичного суспільства в Кракові, близько 1905; ескізи меблів, тканин, виробів з металу).

  П'єси і рапсоди Ст присвячені древньому минулому Польщі («Легенда», 1897: «Болеслав Сміливий», 1900; «Казімеж Великий», 1900); історичні драми піднімають проблематику польського романтизму і національно-визвольного руху («Варшав'янка», 1898; «Легіон», 1900; «Листопадова ніч», 1904); п'єси на сюжети старогрецьких міфів трактують сучасні події у дусі античної трагедійності («Мелеагр», 1898; «Проклін», 1899; «Повернення Одіссея», 1907). Вершина творчості Ст — метафорична драма-памфлет і драма-казка «Весілля» (1901), в якому, як і в інших сучасних політичних драмах («Звільнення», 1903; «Акрополь», 1904), він ставить питання про дороги національно-визвольної боротьби, змальовує розпад польського буржуазного суспільства. Для творчості Ст характерні поєднання реалістичного бачення світу з символікою, монументальність і синтетична, використання одночасне словесних, музичних, пластичних засобів, що виявилося і в його режисерській діяльності.

  Соч.: Dziela zebrane, t. 1—15, Kr., 1958—1968; Poezje, Warsz., 1957; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Драми. [Вступ. ст. Би. Ростоцкого], М., 1963.

  Літ.: С. Виспянський і художники його часу. Каталог виставки, М., 1958; Вітт Ст, Станіслав Виспянський, в кн.: Історія польської літератури, т. 2, М., 1969; Skierkowska Е., Plastyka St. Wyspiańskiego, Wr. — Kr., 1958; Łempicka A., Stanisław Wyspiański, у кн.: Obraz literatury polskiej XIX i XX wieku, ser. 5 — Literatura okresu Młodej Polski, t. 2, Warsz., 1967 [є бібл.]; Stanisław Wyspiański, [2 wyd.], Warsz., 1967; Stokowa М., Stanisław Wyspiański. Monografia bibliograficzna, [t. 1—3], Kr., [1967—68].

  Л. І. Тананаєва, Ст Ст Вітт.

С. Виспяньський. Портрет дівчинки. Пастель. 1895. Національний музей. Познань.

С. Виспяньський.