Випробування матеріалів, визначення технологічних і експлуатаційних властивостей матеріалів, головним чином за допомогою машин і приладів. І. м. виробляються для найрізноманітніших цілей: визначення властивостей сировини, контролю якості напівфабрикатів на проміжних етапах і процесах виробництва, перевірки готової продукції, наукових досліджень і ін. При І. м. застосовуються механічні і физико-хімічні методи дослідження властивостей матеріалів. Руйнівні методи І. м. викликають пошкодження або повне руйнування об'єкту випробувань; при неруйнівних методах можливе подальше використання об'єкту. У широкому значенні розрізняють І. м.: механічні — на розтягування, стискування, удар, вигин, кручення, зріз, твердість, втому (тобто здатність, не руйнуючись, витримувати змінні механічні навантаження) і ін. (див. Механічні властивості матеріалів ); фізичні — визначення електричної провідності, теплопровідності, морозостійкості, магнітних і інших властивостей; хімічні — визначення хімічного складу, здібності протистояти хімічній дії, зокрема окисленню (див. Корозія металів), і др.; структурні (стосовно металів вони називаються металографічними) — визначення макроструктури, тобто структури, видимої неозброєним оком, мікроструктури, спостережуваної за допомогою мікроскопа, і кристалічної структури, визначуваної переважно за допомогою рентгенівських променів (див. Кристалофізика,Рентгенівський структурний аналіз ). ДО І. м. можуть бути віднесені також різні технологічні проби, за допомогою яких перевіряється здатність матеріалу протистояти деформації, температурним, хімічним і іншим діям або ж піддаватися технологічній обробці.
