Випалення
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Випалення

Випалення ,

  1) О. руди або рудних концентратів, операція підготовки рудних матеріалів до подальшого переділу (збагаченню, кускуванню, плавці), здійснювана в цілях зміни їх фізичних властивостей і хімічного складу, переведення корисних компонентів у витягувану форму, видалення домішок; полягає в нагріві до певної температури, залежної від обпалюваного матеріалу і цілей О.

  В чорній металургії використовується той, що магнетизує (зазвичай відновний) О. залізняку, призначення якого — переведення оксидів заліза в магнітну форму для подальшого збагачення; виробляється в трубчастих (що обертаються) або шахтних печах, в печах киплячого шару. Окислювальне випалення служить для видалення з руд вуглекислоти карбонатів, вологи гідрата, сірки. О. залізняку має обмежене промислове вживання.

  В кольоровій металургії розрізняють дистиляційний, окислювальний, окислювально-відновний, кальцинуючий, сульфатізірующий, що хлорує О., інколи із застосуванням активних добавок; цілі цих видів О. — відгін корисних компонентів у вигляді пароподібних продуктів, переведення їх в окисну форму, видалення вуглекислоти карбонатів, окислення сульфідів до сульфатів, освіта легка розчинних або летких хлоридів і т.п. Для О. руд кольорових металів використовуються печі всіляких конструкцій — череневі трубчасті, печі киплячого шару і ін.

  2) О. піддають також сировина, що йде на виробництво будівельних або терпких матеріалів (наприклад, вогнетривкої глини, вапняку, цементної шихти), вогнетривку цеглину (шамотний, магнезитовий і ін.), фарфорові і фаянсові вироби, емалі і фарби на посуді і т.д. Див. також Кераміка, Вогнетриви, Цемент .

  Е. Н. Ярхо.