Винограду Борис Степанович [25.3(6.4) .1891, Вольськ, — 10.7.1958, Ленінград], радянський зоолог, фахівець в області морфології, порівняльної анатомії, палеонтології, екології і зоогеографії гризунів, доктор біологічних наук (1934), професор (1939). Закінчив естествоведчеськоє відділення Харківського університету (1918); учень П. П. Сушкина . У 1921—58 працював в Зоологічному інституті АН(Академія наук) СРСР, з 1934 завідувач відділом наземних хребетних цього інституту. У 1932—53 в БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова), з 1945 завідувач кафедрою зоології. Засновник Ленінградської школи теріологов. Для Ст і його школи характерний комплексний, історичний підхід до вивчення тварин (синтез особливостей будови, способу життя, місця існування і поширення тварини дозволяє встановити родинні стосунки між видами і положення груп видів в природній системі). Особливо виразно цей принцип здійснений в монографії Ст про тушканчиків. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями.
Соч.: On the mechanism of gnawing and mastication in some fossorial rodents, «Щорічник Зоологічного музею АН(Академія наук) СРСР», 1926, т. 27, ст 2—3; Тушканчики, М. — Л., 1937 (Фауна СРСР, Нова серія № 13, Ссавці, т. 3, ст 4); До питання про морфологічну дивергенцію в близьких форм ссавців, «Тр. Зоологічного інституту АН(Академія наук) СРСР», 1946, т. 8, ст 1; Гризуни фауни СРСР, М. — Л., 1952 (совм. з І. М. Громовим).
