Виконання музичне, відтворення музики за допомогою тих або інших виконавських засобів, вигляд художньої творчості. Музичний твір, що існує в нотному записі, отримує реальне звукове втілення лише в процесі І. м.; тому виконавець є необхідним посередником між композитором і слухачем. І. м. буває вокальне, інструментальне і змішане. До останнього різновиду відноситься і оперне мистецтво; проте у опері співці-солісти є одночасно і акторами, важливу роль виконує декоративне мистецтво. Залежно від кількості виконавців І. м. підрозділяється на сольне (один виконавець) і колективне (група виконавців). Колективного виконання може бути камерно-ансамблевим з декількома відносно рівноправними виконавцями (наприклад, тріо, квартет і т. п.) і симфонічним, хоровим, як правило, під керівництвом диригента (хормейстера), який з допомогою інших музикантів реалізує свій виконавський задум (див. Диригування ). Багато виконавських позначень в нотах (темп, динаміка і т. п.) відносні і в певних межах можуть реалізуватися по-різному. Тому завдання І. м. — не просто точне відтворення нотного тексту, але і можливе повніше втілення намірів автора. Велике значення для виконавця має вивчення епохи, в яку жив композитор, його естетичних поглядів і тому подібне Все це допомагає глибше зрозуміти вміст твору. Кожен виконавець, розкриваючи авторську концепцію вигадування, неминуче вносить до виконання і індивідуальні межі, що визначаються як його особистими якостями, так і пануючими зараз естетичними поглядами. Таким чином, всякого виконання твору є і його тлумаченням, інтерпретацією. Під впливом естетичних переконань, а також соціального середовища і суспільній ідеології в І. м. складаються різні стилі, аналогічні стилям композиторської творчості. До недавнього часу виконавські стилі минулого могли вивчатися лише на основі висловів сучасників і віддзеркалення їх у виконаних даним виконавцем обробках і транскрипціях; з появою на рубежі 19—20 вв.(століття) звукозапису положення змінилося, і зараз можна порівнювати трактування того ж вигадування різними виконавцями безпосередньо, прослухувавши записи їх виконання.
Літ.: Про музичне виконання. Сб. ст., М., 1954; Питання музичного виконання, Сб. статей, ст 2—6, М., 1958—70; Коган Р., В брам майстерності, М., 1958; Dorian F., The history of music in performance, N. Y., 1942; Brelet G., Ľinterprétation créatrice, v. 1—2, P., 1951; Dart Т., The interpretation of music, 3 ed., L., [1958]; Graziosi G., Ľinterpretazione musicale, Torino, 1967.
