Вжиток среднедушевоє , показник, що відображає рівень вжитки населення і його динаміку. Обчислюється шляхом ділення загальної кількості спожитих матеріальних благ (або їх вартості) на чисельність населення. У статистиці і планеруванні широко використовуються показники вжитку матеріальних благ з розрахунку на душу населення в натуральному вираженні. Узагальнювальні показники П. с. зазвичай розраховуються в грошовій формі. Так, вартість всіх спожитих населенням матеріальних благ може бути визначена за даними про фонді вжитку в національному доході. У 1973 в СРСР фонд вжитку з розрахунку на душу населення склав 945 крб.
В грошовій формі можуть будуватися показники П. с. по послугах. Так, в 1973 П. с. населенням платних послуг, до яких відносяться житлово-комунальні і побутові послуги, послуги суспільного транспорту, зв'язку, видовищних підприємств і т.п., склало в СРСР 79 крб. В середньому на душу населення може бути розрахований і загальний об'єм вжитку матеріальних благ і всіх послуг, як платних, так і безкоштовних.
При визначенні динаміки вжитку вартісні показники П. с. повинні обчислюватися в порівнянних (незмінних) цінах, тобто в цінах якого-небудь одного року. У практиці статистики і планерування СРСР показники П. с. розраховуються також в соціальному (по класах і соціальних групах) і регіональному (по районах країни) розрізах.
