Верстовський Олексій Миколайович [18.2(1.3) .1799, маєток Селіверстово Тамбовської губернії, — 5(17) .11.1862, Москва], російський композитор і театральний діяч. З 9 років виступав в концертах в Уфі. У 1816 переїхав до Петербургу, займався в Дж. Філда і Д. Штейбельта (фортепіано), Ф. Бема і Л. Маурера (скрипка), брав також уроки співу, композиції. У 1823 оселився в Москві, протягом 35 років займав провідне положення в її театральному житті. З 1825 інспектор музики, з 1830 інспектор репертуару імператорських московських театрів. У 1848—60 керівник конторою Дирекції імператорських московських театрів. Ст сприяло підвищенню художнього рівня спектаклів, збагаченню репертуару, приділяв велику увагу підбору і вихованню акторів, оркестрових музикантів.
В творчості композитора центральне місце займають музично-сценічні твори. Ст — один з основоположників жанру російської опери-водевіля; він написав більше 30 опери-водевілів, у тому числі «Бабусині папуги» (текст Н. І. Хмельницького, 181.9), «Хто брат, хто сестра, або Обман за обманом» (текст А. С. Грібоєдова і П. А. Вяземського, 1824), «Дві записки, або Без провини винен» (спільно з А. А. Алябйовим, текст А. І. Пісарева, 1827). Робота Ст над водевілями підготувала його оперну творчість. У створених композитором 6 операх — «Пан Твардовський» (1828), «Вадим, або Пробудження дванадцяти сплячих подівши» (1832), «Громобой» (1854, постановка 1857) і ін. — народний російський початок поєднується з романтизованою театр фантастикою. Краща з опер Ст — «Аськольдова могила» (1835) завдяки яскравості музично-сценічних образів, дохідливості музики, побудованої на побутовому романсово-пісенному матеріалі, завоювала величезну популярність. Ця опера — значне явище російської музики 1-ої половини 19 ст У творчості Ст високого розвитку досяг жанр російської вокальної балади. Кращі з його балад — «Чорна шаль» (слова А. С. Пушкіна), «Бідний співець» і «Нічний огляд» (слова Ст А. Жуковського) і ін. — відрізняються яскравою театральністю (виконувалися на сцені у вигляді вистав, що театралізувалися, у супроводі оркестру).
Ст належить стаття «Уривки з історії драматичної музики», надрукована в «Драматичному альбомі для любителів театру і музики» (1826, видавництво Ст спільне з А. І. Пісаревим). Ст видало також два «Музичних альбому» (на 1827, на 1828).
Літ.: Серов А. Н., А. Н. Верстовський і його значення для російського мистецтва, в його кн.; Критичні статті, т. 3, СП(Збори постанов) Би, 1895; Фіндейзен Н., А. Н. Верстовський, «Щорічник імператорських театрів». Сезон 1896—1897 рр., прілож. 2, СП(Збори постанов) Би, 1898 (є отд.(окремий) відтиск); Асафьев Би., Композитор з плеяди славяно-російських бардів: Олексій Миколайович Верстовський, «Радянська музика», 1946 № 8—9; Льовашова О., А. Н. Верстовський. (До 150-ліття з дня народження), там же, 1949 №6; Доброзичливців Би., А. Н. Верстовський. Життя, театральна діяльність, оперна творчість, М. — Л., 1949.
