Вервь (від «вервь» — мотузок, ділянка землі, відміряна мотузком), древня громадська організація на Русі і у хорватів. Згадується в Російській правді (законодавчому пам'ятнику Київської Русі) і в Поліцком статуті (законодавчому пам'ятнику Поліци — невеликої області на побережжі далматинця в Хорватії). Спочатку Ст була організацією кровноспорідненого характеру. Проте в подальшому під впливом різних соціально-економічних умов еволюція Ст у росіян і у південно-західних слов'ян відбувається неоднаково. Російська правда оповідає про Ст як про сільську громаду, звільнену від кровноспоріднених зв'язків; у В. Поліцкого статуту теж спостерігається ослабіння кровноспоріднених зв'язків, але все таки деякі елементи їх ще зберігаються. Суспільний устрій, відбитий в Російській правді, розвиненіший, ніж поліцкие суспільні стосунки, виражені в Поліцком статуті, хоча Російська правда в окремих своїх частинах відображає суспільні стосунки 8—12 вв.(століття), а Поліцкий статут — 15—17 вв.(століття)
В Російській правді Ст абсолютно позбавлена яких-небудь ознак родинного колективу. Це сільська громада, що займає значну територію. Члени Ст родичами не називаються. Російська правда називає їх «людьми». Вони зв'язані круговою порукою, зобов'язані розшукувати злодія на своїй території — «гнати слід», відповідати за вбивство на їх території, якщо вбивця не відшуканий, а тіло убитого виявилося на землі В. Вервь-община виконувала і інші функції, що накладалися на неї властями.
Хорватська Ст ще носить слабкі межі кровноспоріднених зв'язків. Поліцкий статут не знає жодної реальної громадської організації, яку він називав би В. Трудно встановити, чи є в нім синонімом Ст і село, або ж Ст складає частина сіла. Обидва припущення вірогідні.
Про Ст є велика література, але і досі це питання не може вважатися вирішеним остаточно.
Літ.: Тіхоміров М. Н., Дослідження про Російську Правду, М. — Л., 1941; Юшков С. Ст, Суспільно-політичних буд і права Київської держави, М., 1949; Греків Би. Д., Поліца, М., 1951; його ж, Велика сім'я і вервь Російської правди і Поліцкого статуту, Ізбр. праці, т. 2, М., 1959 (бібл. с. 564—75); Правда російська, т. 2, М-код .— Л., 1947, с. 261—274; Barada М., Starohrvatska seoska zajednica [Zagreb, 1957].
