Вербування (від йому.(німецький) werben, через польськ.(польський) werbować — вербувати) (військова), наймання людей на військову службу, один із способів комплектування військ. В давнину застосовувалася, головним чином, у формі найму на час війни цілих загонів з іноземців. Іншою формою Ст було особисте наймання воїнів переважно з громадян своєї країни на тривалу або довічну військову службу (постійна наймана армія Древнього Риму, Візантії).
В середні віки в Західній Європі наймані війська широко поширилися в 15 ст, і з кінця 15 ст найманство стає основним способом комплектування військ (наприклад, під час Тридцятирічної війни 1618—48). Ст рідко бувала добровільною: погрози, обман, спаювання людей і пряме насильство були звичайними супутниками Ст, що практикувалася в Західній Європі (особливо в Пруссії) до кінця 18 ст З крупних держав лише Великобританія і США зберігали у себе Ст аж до 1-ої світової війни. У Росії Ст в широких розмірах не застосовувалася. В даний час в різних країнах (США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франція, Великобританія і ін.) значна частина особового складу озброєних сил служить по найму.
