Венециановськая школа, група російських живописців 2-ої чверті 19 ст, учнів художника А. Р. Венецианова, що викладав в Петербурзі і селі Сафонково губернії Тверськой. Найбільш відомі з них: Н. С. Крилов (1802—31), А. В. Тиранов (1808—59), Е. Ф. Крендовський (1810 — після 1853), Л. К. Плахов (1810—81), А. А. Алексєєв (1811—78), А. Г. Денісов (1811—34), С. К. Зарянко (1818—70), Г. В. Сорока (1823—64). Слідуючи принципам вчителя, майстра Ст ш. змальовували життя демократичних кругів суспільства («Матроси в шевській майстерні» А. Р. Денісова, 1832, Російський музей, Ленінград), писали міські і сільські пейзажі («Рибаки. Вигляд на озеро Молдіно» Р. Ст Сороки, 1840-і рр., Російський музей), інтер'єри («Майстерня А. Р. Венецианова» А. А. Алексєєва, 1827, Російський музей), натюрморти [«Віддзеркалення в дзеркалі» Г. В. Сороки (?), 1840-і рр. Російський музей]. Твори Ст ш. відмічені поетичною безпосередністю втілення навколишнього життя. З середини 1830-х рр. творчість деяких художників Ст ш. під впливом академічного мистецтва, зокрема До. П. Брюллова, втрачає демократичний і інтимний характер, набуваючи меж зовнішньої ефектності і натуралізму (портрет Н. В. Сокурової роботи С. До. Зарянко, 1854, Російський музей). Творчість художників Ст ш. представляє значний етап в становленні реалізму в російському мистецтві 1-ої половини 19 ст
Літ.: Алексєєва Т. Ст, Художники школи Венецианова, М., 1958.
