Венгеров Семен Опанасович [5(17) .4.1855, Дубни, — 14.9.1920, Москва], російський історик літератури, бібліографія. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1879) і екстернат історико-філологічного факультету Юрьевського університету (1880). Представник культурно-історичної школи . В роботах «Героїчний характер російської літератури» (1911), «В чому чарівність російської літератури XIX століття?» (1912) і ін. Ст доводив, що російська література завжди була кафедрою, з якою роздавалося вчительське, цивільне слово. Опублікував монографії про А. Ст Дружініне, До. С. Аксакове, Ст Р. Белінськом, А. Ф. Пісемськом, І. А. Гончарове, Н. В. Гоголе і ін. Склав « Крітіко-біографічній словник російських письменників і учених. Від початку російської утвореної до наших днів» (т. 1—6, 1886—1904), «Джерела словника російських письменників» (т. 1—4, 1900—17), «Російські книги» (т. 1—3, 1897—99), підготував перше повне зібрання творів Белінського (закінчено Ст С. Спірідоновим, тт. 12 і 13). З 1891 редагував літературний відділ Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Ст — організатор (1917) і перший директор Російської книжкової палати.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, 5, СП(Збори постанов) Би, 1911—13; 2 видавництва, т. 1, 4, П., 1919.
Літ.: Поляків А. С., Праці проф. С. А. Венгерова. Бібліографічний перелік, М., 1916: Фомін А. Р., С. А. Венгеров як організатор і перший директор Російської книжкової палати, Л., 1925; Калентьева А. Р., Закоханий в літературу, М., 1964.
