Венгеро-венеціанські війни 11—15 вв ., війни між Угорщиною і Венецією за панування на побережжі (див. Далмация ) Далматинця . Першу спробу затвердити владу Венеції над Далмацией зробив в 1000 венеціанський дож Петро Орсеоло. Початок експансії Угорщини на побережжі Далматинця відноситься до кінця 11 ст (війна 1097). За нею послідували війни 1105, 1115—16, 1124 1126, 1181, 1191 1193, 1202, 1243—44. З новою силою боротьба поновилася при угорському королеві Лайоше 1 (правив в 1342—82), відомі його війни в 1345—46, 1356—57, 1378—81. До початку 1358 більшість міст далматинців визнали владу угорського короля. За мирним договором, ув'язненим в Задаре (лютий 1358), Венеція відмовилася від прав на Далмацию. Світ (28 серпня 1381) Туріну, що завершив війну 1378—81, в якій Венеція потерпіла поразку, закріпив положення Задарського світу. У 1411 Венеція, скориставшись війною Угорщини з Туреччиною, спробувало підпорядкувати міста далматинців. У лютому 1413 було поміщено перемир'я на 5 років, по якому Угорщина зберегла лише Трогир і Спліт з декількома островами. У 1419 Венеція остаточно позбавила Угорщину її прибережних володінь. У.-в. ст закінчилися світом 1433, що закріпив втрату Угорщиною міст далматинців.
Літ.: Baumgarten F., Forrástanul-mányok Nagy Lajos és Velence torténetéhez, «Századok», 36. évf., Bdpst, 1902; Voinovitch I, de, Histoire de Dalmatie, v. 1—2, P., 1934.
