Веймер Арнольд Тинувіч [р.7(20) .6.1903, маєток Віймси, нині в межі р. Таліну], радянський державний діяч, академік АН(Академія наук) Естонською РСР (1967). Член КПРС з 1922. Народився в сім'ї з.-х.(сільськогосподарський) робітника. У революційному русі з 1919; у 1924 був засуджений до довічної каторги. У травні 1938 звільнений по загальній амністії. У 1940 брав участь у відновленні Радянської влади в Естонії, був вибраний депутатом і головою Державної думи, перетвореної у Верховну Раду Естонської РСР. З серпня 1940 нарком легкої промисловості Естонської РСР. З 1941 член ЦК КП (б) Естонії. У 1941 закінчив економічний факультет Тартуського університету. З 1944 голова СНК(Рада Народних Комісарів), з 1946 голова Ради Міністрів Естонської РСР. З 1951 директор інституту економіки і права АН(Академія наук) Естонською РСР. З 1957 голова Совнархоза Естонською РСР. З 1965 заступник голови Ради Міністрів Естонської РСР. З 1968 президент АН(Академія наук) Естонською РСР. Автор робіт по економіці Естонської РСР: «Проблеми народного господарства Естонської РСР», (1947), «Комплексний розвиток і спеціалізація промисловості Естонського економічного адміністративного району» (1961), «Розвиток промисловості Естонською РСР за семиріччя (1959—1965 рр.)» (1967), «Соціалістична індустріалізація Естонської РСР» (1958). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го, 5—6-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
