Вейнгартнер (Weingartner) Фелікс фон (2.6.1863, Зара, Далмация, — 7.5.1942, Вінтертур), австрійський диригент, композитор і музичний письменник. Музичну освіту здобув в Граці і в Лейпцігській консерваторії (1881—83). У 1883 дебютував як диригент. Після вдосконалення у Ф. Аркуша у Веймаре, в 1884—1903 і 1912—19 — оперний і концертний диригент в багатьох містах Німеччини. З 1908 жив у Відні. Директор Віденської опери (до 1911) і керівник симфонічного оркестру філармонії (до 1927), в 1919—24 директор Народної опери. У 1927—33 керівник Консерваторії і диригент в Базелі. Гастролював в багатьох країнах, у тому числі в Радянському Союзі (вперше був в Росії в 90-х рр. 19 ст).
Ст — один з найбільших представників німецької диригентської школи. Його мистецтво відрізнялося класичною завершеністю і яскравим проявом інтелектуального початку. Ст — видатний інтерпретатор музики Л. Бетховена, Р. Берліоза, Р. Вагнера, П. І. Чайковського, А. П. Бородіна. Автор музичних творів, у тому числі, 8 обпер, 7 симфоній і ін.
Соч.: Die Lehre von der Wiedergeburt und das musikalische Drama, Kiel — Lpz., 1895; Über das Dirigieren, 4 Aufl., Lpz., 1913; Ratschläge für Aufführungen klassischer Sym-phonien, Bd 1—3, Lpz., 1918—28 ; Akkorde. Gesammelte Aufsätze, Lpz., 1912; Eine Künstlerfahrt nach Südamerika. Tagebuch, Juni— November 1920, W. — Lpz., 1921; Lebenserin-nerungen, Bd 1—2, Z. — Lpz., 1928—29; Fr. Liszt as Man and Artist, «Musical Quarterly», 1936, v. 22 №3; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про диригування, Л., 1927; Виконання класичних симфоній. Ради диригентам, т. 1, М., 1965.
Літ.: Нік Ф., Ф. Вейнгартнер, «Російська музична газета», 1898 № Ю; Кrause Е., F. Weingartner als schaffender Künstler, Ст, 1904; Evans E., F. Weingartner, «Musical Review», 1942 №3; Weingartner-studer C., Souvenirs sur F. Weingartner, «Feuilles musicales», 1958 № 10, 1959 № 1.
