Вейнберг Гаврило Давидовіч (псевдонім Володимир) (червень 1891, с. Майдани Летічеського повіту Подільської губернії, — 26.6.1946, Москва), радянський партійний і профспілковий діяч. Член Комуністичної партії з 1906. Народився в сім'ї дрібного чиновника. У 1910—11 член районного комітету Подолу (Київ), член Екатерінославського комітету РСДРП. У 1914 член Виконкому Київського комітету РСДРП і голова нелегального Центрального бюро профспілок. Піддавався арештам. Після Лютневої революції 1917 в Петрограді — член Центрального правління Союзу металістів, член Виборгського РК партії. У жовтні 1917 член Петрограду ВРК; делегат 2-го з'їзду Рад, потім на відповідальній партійній і профспілковій роботі. У 1929—1937 секретар ВЦСПС, в 1937—42 начальник главку в Наркомпіщепроме РРФСР. З 1943 на пенсії. Був членом ВЦИК і кандидатом в члени ЦВК(Центральний виконавський комітет). Делегат 6—9-го, 12—17-го з'їздів партії; на 14-м-коді і 15-м-коді з'їздах обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія) ВКП (б), на 16—18-м-коді — кандидатом в члени ЦК ВКП (б).
Літ.: Носач Ст, Р. Д. Вейнберг, в кн.: Герої Жовтня, т. 1, Л., 1967.
