Вебер (Weber) Ернст Генріх (24.6.1795, Віттенберг, — 26.1.1878, Лейпціг), німецький анатом і психофізіолог. З 1818 професор анатомії, а потім фізіології в Лейпцігському університеті. Основні роботи Ст присвячені вивченню чутливості (головним чином шкіряною і мишечной). Створивши ряд методик і приладів для дослідного вивчення органів чуття (деякі з них застосовуються і в даний час, наприклад циркуль Ст для визначення порогу шкіряної чутливості), Ст відкрило наявність закономірних співвідношень між силою дії зовнішніх фізичних подразників і що викликаються ними суб'єктивними реакціями — відчуттями (див. Вебера — Фехнера закон ) . Показавши підлеглість психічних явищ числу і мірі, ці роботи Ст поклали початок психофізиці і експериментальній психології. У 1845 спільно зі своїм братом Едуардом В. відкрив гальмівне вплив блукаючого нерва на діяльність серця, що поклало початок уявленням про гальмуванні як особливому фізіологічному явищі. Ст належить також ряд важливих робіт за визначенням абсолютної сили м'язів, по вивченню механізмів ходьби і ін. проявів рухової активності. Будучи прибічником природничонаукового пояснення психічних актів, Ст піддало критиці принцип «специфічної енергії органів відчуттів», заперечливий залежність психічних актів від зовнішніх подразників.
Соч.: De Pulsu, Resorptione, Auditu et Tactu, Lipsiae, 1834; Tastsinn und Gemeingefühl, Lpz., 1905.
Літ.: Фресс П., Піаже Ж. (сост.), Експериментальна психологія, пер.(переведення) з франц.(французький), ст 1, М., 1966, гл.(глав) 1; Ярошевський М. Р., Історія психології, М., 1966. гл.(глав) 7 і 9; Boring Е. G., A history of experimental psychology, 2 ed., N. Y., 1950.
