Вебера — Фехнера закон, основний психофізичний закон, визначає зв'язок між інтенсивністю відчуття і силоміць роздратування, що діє на який-небудь орган чуття. Заснований на спостереженні німецького фізіолога Е. Вебера, який встановив (1830—34), що сприймається не абсолютний, а відносний приріст сили подразника (світла, звуку, вантажу, що давить на шкіру, і тому подібне):
Наприклад, при вихідній масі вантажу, що давить на шкіру, 75 г чоловік відчуває збільшення його на 2,7 г, при вихідній масі 150 г — приріст в 5,4 р. Німецький фізик Р. Фехнер (1858) математично обробив результати досліджень і вивів формулу: S = alni + b (де S — інтенсивність відчуття; I — сила подразника; а, b — постійні). Ст — Ф. з. зберігається лише при середніх інтенсивностях подразника, сильно спотворюючись при порогових або дуже великих інтенсивностях його.
