Васальна держава, феодальна держава, що знаходиться у васальній залежності від іншої держави — сюзерена (див. також Вассалітет ) . Встановлювалися різні формальності, що свідчили про таке підпорядкування: затвердження глави Ст р. сюзереном, принесення ним присяги на «вірність і слухняність» і тому подібне, що додавало особистий характер залежності васала від сюзерена. Найважливішою ознакою васальної залежності були військова допомога і виплата дані. Ст р. було позбавлено не лише ряду істотних прав у внутрішньому житті (наприклад, у ряді випадків права емісії грошових знаків), але і права підтримувати дипломатичні стосунки і укладати договори з ін. державами: на Ст р. автоматично поширювалися норми політичних, торгівельних і митних договорів, увязнених державою-сюзереном, якщо лише інше не було обумовлено в самих договорах. Тобто, не дивлячись на деяку самостійність у внутрішньому житті, Ст р. в міжнародному житті обмежено в правах, за нього виступає держава-сюзерен.
У міру затвердження капіталізму вассалітет як форма стосунків між державами поступово втратив своє значення. В межах Європи останніми Ст р. були залежні від Туреччини Румунія, Сербія і Чорногорія (до 1878) і Болгарія (до 1908); у сучасну епоху в Європі збереглося як історичний пережиток лише одне Ст р. — республіка Андорра, що знаходиться у васальній залежності від Франції і єпископа Урхельського (Іспанія). Поза Європою останнім найбільш значним прикладом Ст р. був Єгипет, що знаходився у васальній залежності від Туреччини (до 1914).
Імперіалістичні держави намагалися пристосувати форму вассалітета до цілей своєї колоніальної політики; прикладом такого колоніальних вассалітета були багаточисельні індійські князівства (понад 500), які до утворення самостійної Індії і Пакистану (1947) знаходилися на положенні Ст м. Великобританії.
