Вапцаров Нікола Йонков (10.1.1910, Бансько, —23.7.1942, Софія), болгарський поет, революційний діяч. Народився в сім'ї македонського революціонера. Вчився в гімназії у Видолинку (1820—26), закінчив морське технічне училище у Варне (1932). Потім, працюючи кочегаром, взнав життя робітників, їх прагнення. У 1932 вступив в Болгарську комуністичну партію. У 1936 переїхав в Софію. З того часу розширилися його зв'язки з робітниками і комуністами. Ст зближувався з революційними письменниками (Р. Караславовим, Х. Радевським, М. Ісаєвим, Т. Павловим), створив кружок македонських поетів, друкував свої вірші в прогресивних виданнях. За дорученням Болгарської компартії Ст вело агітаційну роботу; після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР перейшов на нелегальне положення, організував бойові загони по боротьбі з фашистським режимом, писав антифашистські твори, за що піддавався репресіям. 4 березня 1942 Ст був арештований і після тортур розстріляний за наказом болгарських монархо-фашистських властей.
Продовжуючи революційні традиції поезії Х. Ботева і Х. Смірненського, Ст внесло до поезії нові теми і образи (збірка віршів «Пісні мотора», 1940). Для нього характерні гнівне заперечення старого світу і пристрасне затвердження соціалістичного ідеалу. Ліричний герой віршів Ст — робітник-комуніст. Образ робочого Ст намалював багатобічно — в побуті, в праці, в революційній боротьбі. Поет викривав фашистський терор, виступав за дружбу з СРСР. оспівав боротьбу іспанських республіканців. Поезія Ст — новий етап в розвитку соціалістичного реалізму в болгарській літературі. Ст посмертно присуджена Міжнародна премія Світу (1953).
Соч.: С'брані с'чиненія, 8 видавництво, С., 1959; Спомені, пісма, документі. С. 1953; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші. Вступ. ст. А. Суркова, М., 1959.
Літ.: Кравцов Н. І., Нікола Вапцаров, в кн.: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959; Вапцарова Б., Спомені за Вапцаров, С., 1952; Мутафчиев P., Езік і стіл на Вапцаровата поєзія, 2 видавництва, С., 1963; Пондев П., Нікола Вапцаров, С., 1965; Б'лгарськата критика за Нікола Вапцаров, С., 1969.
