Ботев Хрісто (6.1.1849, Калофер, — 1.6.1876), болгарський революційний діяч, поет, публіцист. Народився в сім'ї болгарського просвітителя Ботю Петкова. У 1863—66 жив в Росії, вчився в гімназії в Одесі (1863—65), де зближувався з висланими учасниками польського повстання 1863. На Б. зробили вплив ідеї російських революційних демократів. У січні 1867 повернувся на батьківщину, але був вимушений покинути Болгарію із-за переслідувань турецьких властей. Жив в Румунії; знаходився в центрі болгарської революційної еміграції. Співробітничав в емігрантських газетах «Барабан», «Дунайська зоря» і ін., зближувався з болгарським революціонером Ст Льовським. У 1871 в Браїле почав видавати газету «Дума на б'лгарськите емігранті». У 1872 в Бухаресті став співробітником Л. Каравелова по виданню газет «Свобода» і «Незалежність» і брав участь в діяльності Болгарського революційного центрального комітету, членом якого він став в кінці 1874. Би. вітав Паризьку Комуну, позитивно оцінював діяльність 1-го Інтернаціоналу, був знайомий з «Комуністичним маніфестом» і «Капіталом» До. Маркса. В умовах турецького військово-феодального панування в Болгарії, Би. виступав з революційно-демократичною програмою, стверджував, що національне звільнення Болгарії пов'язане з її соціальним звільненням. Розвиваючи ідеї утопічного соціалізму, Би. зближувався з переконаннями російського народництва (надія на селянську общину, можливість уникнути для Болгарії проникнення капіталістичної цивілізації). У фейлетонах і публіцистичних статтях Би. сатирично висміював обскурантів, виступав проти болгарських лібералів-реформістів, викривав реакційну роль церкви. Головні надії Б. покладав на революційне повстання. З 1875 очолив болгарський революційний рух. Після Квітневого повстання 1876 проти турецького іга організував загін повстанців і 17 травня (ст. ст.) 1876 висадився на болгарському березі. Загинув в битві з турецькими військами на горі Віл. Би. — національний герой болгарського народу. День його загибелі оголошений вдень національного трауру і пам'яті героїв, загиблих в боротьбі проти національного пригноблення і фашизму.
Поезія Б. пройнята глибоким ліризмом високим цивільним пафосом. Би. оспівує героя-борця, жертовний революційний подвиг (вірші «Елегія», «Боротьба» і ін.), гайдуцкую боротьбу проти турок (поема «Гайдуки» і ін.). У творчості Б. поєднуються реалістична типізація з революційно-романтичними межами, мотивами народної творчості. Б. — один з тих, що зачинають болгарської літературної критики; його вислови по питаннях естетики, ролі літератури і мистецтва сприяли затвердженню реалізму в болгарській літературі.
Соч.: С'чиненія, під ред. на Міх. Дімітров, т. 1—3, С., 1949—50; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Вибране, М., 1948; Публіцистика, М., 1952.
Літ.: Дімітров Міх., Хрісто Ботев, Ідеї, лічност, творчеств, 2 видавництва, Софія, 1945; Державін Н. С., Хрісто Ботев поет-революціонер, М-код.—Л., 1948; Горобців Л. Ст, Хрісто Ботев, М., 1953; Шептунів І. М., Хрісто Ботев, в кн.:: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959; Державін К.Н., Хрісто Ботев (1848—1876), М., 1962; Заграв П., Хрісто Ботев, С., 1963; Тарінська С., Прозата на Хрісто Ботев, С., 1966; Горов До. Ж., Социално-ікономічеките в'згляді на Хрісто Ботев, С., 1968.
